Чаба Сассі народився в Мішкольці, його батько Арпад Сассі (1844–1915) був журналістом і заступником мера, а брат Аттіла Сассі «Айглон» (1880–1967) - художником.
У квітні 1915 року він записався до 10-го піхотного полку в Мішкольці і виступив у Галичину та брав участь у прориві під Горлицями, а потім 10-м піхотним полком переслідував російські війська аж до Бреста.
Він постійно повідомляв про події своєї газети з фронту, а коли в липні 1917 року було створено польову газету «10 Honvéd», він був її головним редактором.
На фронті він писав свої вірші, які також були відтворені на листівках, і з цього доходу збагачувався фонд військових вдів і сиріт полку, а також у цей період було видано дві книги «воєнних» віршів. Його двотомний щоденник, написаний на передовій (Hét ország frontján), є важливим документом і був опублікований у Мішкольці в 1930 і 1931 роках. У 1939 р. вийшла збірка «Пам’ятний альбом І світової війни» 10-го гонведського піхотного полку Мішкольца, у якому підсумовано битви полку під час Першої світової війни та інші події.
Його перші вірші були опубліковані в 1904 році («Зірки, що біжать»), у 1909 році він з’явився в спільній антології з Маргіт Каффка, Яношем Симоном Міскольчі та Рейхардом Пірошкою («Нас семеро»). З його творів, опублікованих між двома війнами, можна дізнатися багато важливих і цікавих фактів із життя Мішкольца. Він написав слова для пісні Rákóczi для Pongrác Kacsóh. Кілька його творів покладено на музику Ласло Надь Турцо, який був добрим другом полку.
У книзі «Hét ország frontján» К.1, ст. 164-168 (« На фронті семи країн») Чаба Сассі записав свої враження про Осівці:
«Через Бобулинці ми дісталися до Осівець у сутінках 16 вересня. В обох селах живуть красиві білі люди. Таких гарних сільських жінок і дівчат із правильними обличчями я ще не бачив».
«Осівці – дуже красиве українське село. Біля підніжжя величезні ліси. В селі, на берегах Стрипи у Потоцьких є гарний замок із парком. Селяни, судячи з мого поголеного обличчя, вважають мене священиком і я ледве встигаю ховати руки подалі від багатьох поцілунків».
«Першого жовтня сформували маршовий батальйон. Серед них був Gyula Kövér, всесвітньо відомий художник, якого призвали в Бельгії чи то Нідерландах під час мобілізації влітку 1914 року. Там він малював старовинні, красиві бельгійські міста. Деже Секелі призначив його військовим художником полку.
У той же час в Осівцях я зустрів сержанта Саму Штерна, підрядника водопровідних споруд із Мішкольца, серед іноземних військових, які марширували через село.
24 вересня пан Гадфі, який 14 місяців був командувачем 39-ї дивізії національної оборони, попрощався з полками військової дивізії. Йому було передано командування групою. Новим командиром дивізії став — Балаж Дані (Dáni Balázs, Dani von Gyarmata und Magyar-Cséke Blasius)».
Далі він повідомляє, що його вірш «Вперед» був надрукований на листівці, намальованій Гюлою Кьовером.
«Вірш оточений гірляндою з дубового листя, на кожному листку якого, починаючи з Горлиці, вказано назву дня бою, коли дивізія здобула перемогу під час Горлицько наступу. Вгорі зображено портрет генерал-лейтенанта Гадфі, а внизу зображення, факсиміле, підписи всіх командирів — командирів дивізій, бригад і полків. Формуляр буде надруковано щонайменше 10 000 примірників у Пешті триколірним способом друку і кошти від її продажу підуть на користь вдів та сиріт».
Крім того деякі вірші поет написав перебуваючи у селі Осівці, зокрема цей:
