Про Іполіта Партику приходилося чути від старожилів села, як вчителя осівецької школи. Отож, що нам відомо ще про Іполита Партику 1886 року народження? Він був директором 2-класової школи в Бобулинцях, як видно із списків «DZIENNIK URZĘDOWY KURATORJUM OKRĘGU SZKOLNEGO LWOWSKIEGO numer 4. Lwów, dnia 10 maja 1930»
Крім того із документу «SPIS PANSTWOWYCH LIST DO SEJMU 1928 рік», зрозуміло, що пан директор балатувався до Сейму послів Речі Посполитої від MOW(Monarchiczna organizacja wszechstanowa). Судячи із партійної приналежності, розуміємо, що пан Партика виявляв прихильність до монархічного ладу. MOW, що діяла між 1925 і 1930 роками прагнула відновити монархію в Польщі, виходячи з концепції представництва всіх станів, але не змогла здобути значного впливу та зникла після 1930 року.
Свої консервативні погляди Іполит Партика очевидно не втратив з розпадом партії і був активним поборником утвердження польської колонізації на українських землях, приєднаних до Польщі після її відновлення у 1918 році. Політична позиція пана Партики прослідковується у його співпраці із польською молодіжною стрілецькою організацією Związеk Strzelecki.
В газеті “Wschód” numer 131, 1939 r. міститься фото, де Іполіт Партика відображений на фото з польськими стільцями, освітнім інструктором Петром Якубовичем і поліцейським Альбіном Мулярчуком.
Іполіт Партика на нижньому фото другий зліва.
В ті часи у селі Осівцях поряд з українською читальнею «Просвіти» існував польський Народний дім Товариства народної школи - польської освітньої організації, що діяла у 1891–1940 роках у Галичині з метою поширення освіти серед польського населення в сільській місцевості. Іполіт Партика, очоливши школу в Осівцях( 1939 р.?), створив у селі стрілецький польський підрозділ.
Польські стрільці в Осівцях краще фінансувалися, ніж українські аналогічні організації - «Луг» та «Сокіл». Зокрема, у травні 1939 року на кошти, зібрані серед польського населення та інтелігенції села польський «Стрілецький союз» придбав радіо-модерний на той час 5- ламповий апарат.
В статті газети «Схід» говориться про те, що «радіо стало центром, який збирає не лише молодь, а й людей похилого віку. У неділю люди збираються в залі, але й надворі, не лише на вулиці. Під вікнами слухають служби та різні цікаві й корисні програми».
Також старожили села згадують, що українські луговити і соколи марширували з деревʼяними топірцями, в той час як польські стрільці мали справжні «гвери».
Українські організацій «Луг» та «Сокіл» після пацифікації 1930 року зазнавали обмежень у своїй діяльності.
Подальша його доля колишнього директора Осівецької школи з початком ІІ світової війни невідома.
Немає коментарів:
Дописати коментар