неділю, 29 січня 2023 р.

Таємниця 110. Деже Мейлінгер - угорський письменник в Осівцях.

 Мейлінгер Деже народився у сім’ї  шевця Рудольфа Одена та Марії Ковач. Навчався в Академії образотворчих мистецтв у Будапешті, яку закінчив у 1914 році та отримав сертифікат учителя малювання. Його майстрами були Віктор Ольгяй, Іштван Реті, Імре Ревес, Лайош Шлані та Лайош Зомборі. Ще в коледжі, у 1911 році отримавши стипендію Конера, він брав участь у роботі художньої майстерні Сольнок. У цьому йому допомогли викладачі коледжу (Шлані, Ольгяй і Зомбори). Під впливом Адольфа Феньєса він захопився ландшафтним живописом.

На початку Першої світової війни він був зарахований до 10-го піхотного полку Мішкольц національної гвардії (Tízes honvédek), і саме тоді він уперше відвідав Мішкольц. Під час Горліцької операції осінню 1915 року разом із 10-м гонведом, де служив, перебував у селі Осівці.



 Він працював військовим креслярем разом зі своїм другом, художником Гюле Кьовером.

Карикатура на Деже Мійленгера, виконана його другом художником Гюла Кьовером.


 Вони мали спільну виставку в Мішкольці в 1917 році в графській ратуші.



Після демобілізації в 1919 році він оселився в Мішкольці і працював учителем мистецтва. Його дружиною була Ержебет Туранська, прийомна донька Акоша Бізоні.

У 1919 році разом зі скульптором Даніелем Нітраєм заснував безкоштовну художню школу. З цього виросла пізніша мистецька школа Мішкольц, яка була заснована в 1921 році в будівлі та великому парку колишнього інституту гідротерапії Егрі Мікса. Влітку мистецька школа діяла при коледжі образотворчого мистецтва, а в інші місяці року вона належала до вільної школи. Деже став одним із засновників Товариства художників Мішкольца.

Його стиль визначали постімпресіонізм і традиції Надьбанья, він відомий насамперед своїми пейзажами. Деже часто виставлявся та брав участь у виставках Műcsarnok та Національного салону, щорічно проводив індивідуальні виставки в Мішкольці, переважно у виставковому залі на першому поверсі готелю «Корона», але також був частим учасником групових виставок. У 1940 році відбулася ювілейна виставка з нагоди 25-ліття діяльності в Мішкольці. У 1939 році він отримав премію Рата, у 1940 році — медаль Зала, а в 1941 році — премію Естерхазі за портрет. Його роботи можна знайти в колекціях музеїв і приватних колекціонерів у Мішкольці, а також через правовласника Кароля Естергазі в Егері.

Таємниця 109. Кьовер Гюла в Осівцях під час І світової війни

 Гюла Кьовер народився в Верпелет, графство Хевеш. Він  навчався у Будапешті в Академії образотворчих мистецтв, між 1902 - 1906 роками у Берталана Секелі та Імре Ревеса. Після коледжу він продовжив навчання в Мюнхені, там же в Академії образотворчих мистецтв, у класі  Петера Гальма, а далі в в Парижі у Г. Мартіна. Його  виставки були в Мюнхені,  в Парижі, Римі, Мадриді та інших великих містах. Свою першу виставку він провів в Угорщині в 1909 році в Будапешті, а наступну там же в 1911 році. У 1914 році він отримав ювілейну коронаційну премію імені Ференца Йожефа, стипендію для підтримки  молодих художників.

З початком Першої світової війни 15 січня 1915 року вступив добровольцем до 10-го піхотного полку - Гонведу в Мішкольці. Закінчив школу офіцерів запасу, звідти був направлений на російський фронт, де разом із Деже Мейлінгером увічнив у малюнках події на полі битви та військові будні. На посаді командира взводу і роти 35 місяців брав участь у боях полку. Як писав Чаба Сассі,  який зустрів художника саме в Осівцях на початку осені 1915 року, він «став військовим художником полку». На цій посаді він був ілюстратором табірного журналу 10 Honvéd, в якому з’явилося багато його карикатур на офіцерів і солдатів.






 Його малюнки були настільки популярні, що їх також продавали на листівках у Мішкольці. У 1916 році він  оформив окремий альбом цих карикатур під назвою «Kacagó lapok a söre styák» (1915–16). Проривний успіх альбому характеризується тим, що навіть ерцгерцог Йозеф гортав його і багато разів посміхався барвистим малюнкам і влучним підписам. Серед інших нагород він отримав срібну та бронзову нагороду Signum Laudis. Після демобілізації він і Мейлінгер мали спільну виставку в Мішкольці в 1917 році в графській ратуші.

Після війни він оселився в Будапешті і малював портрети, пейзажі. Не полишав він і карикатури, малюючи для кількох журналів. У 1917 і 1919 роках він мав групову виставку в Національному салоні, в 1922 році він отримав Erzsébetváros Kaszinó, а в 1923 році Műcsarnok-премію.

Цікава історія його кохання.

1907 році в Мюнхені художник зустрів фінську дівчину Алісу Штюнкель, і вони закохалися. Коли обидва поїхали додому, стосунки не припинилися, вони довго листувалися. Дівчина за згодою Кевера вийшла заміж за інженера у Фінляндії, а потім отримала звістку, що художник загинув на російському фронті. Коли син Аліси вчився на ветеринара в Берліні, він дізнався від тамтешніх угорців, що художник живий. Жінка поїхала до Будапешта, і вони одружилися. Імовірно, подружжя переїхало до Фінляндії після Другої світової війни, і Гюла Кьовер помер тут у 1950 році. Його урна знаходиться на кладовищі Хієтаніемі в Гельсінкі.

суботу, 28 січня 2023 р.

Таємниця 108. Чаба Сассі - угорський поет в Осівцях і про Осівці

Чаба Сассі народився в Мішкольці, його батько Арпад Сассі (1844–1915) був журналістом і заступником мера, а брат Аттіла Сассі «Айглон» (1880–1967) - художником.

У квітні 1915 року він записався до 10-го піхотного полку в Мішкольці і виступив у Галичину та брав участь у прориві під Горлицями, а потім 10-м піхотним полком переслідував російські війська аж до Бреста. 

Він постійно повідомляв про події своєї газети з фронту, а коли в липні 1917 року було створено польову газету «10 Honvéd», він був її головним редактором.


 На фронті він писав свої вірші, які також були відтворені на листівках, і з цього доходу збагачувався фонд військових вдів і сиріт полку, а також у цей період було видано дві книги «воєнних» віршів. Його двотомний щоденник, написаний на передовій (Hét ország frontján), є важливим документом і був опублікований у Мішкольці в 1930 і 1931 роках. У 1939 р. вийшла збірка «Пам’ятний альбом І світової війни» 10-го гонведського піхотного полку Мішкольца, у якому підсумовано битви полку під час Першої світової війни та інші події.

Його перші вірші були опубліковані в 1904 році («Зірки, що біжать»), у 1909 році він з’явився в спільній антології з Маргіт Каффка, Яношем Симоном Міскольчі та Рейхардом Пірошкою («Нас семеро»). З його творів, опублікованих між двома війнами, можна дізнатися багато важливих і цікавих фактів із життя Мішкольца. Він написав слова для пісні Rákóczi для Pongrác Kacsóh. Кілька  його творів покладено на музику Ласло Надь Турцо, який був добрим другом полку.

У книзі «Hét ország frontján» К.1, ст. 164-168 (« На фронті семи країн») Чаба Сассі записав свої враження про Осівці:

«Через Бобулинці ми дісталися до Осівець у сутінках 16 вересня. В обох селах живуть красиві білі люди. Таких гарних сільських жінок і дівчат із правильними обличчями я ще не бачив».

«Осівці – дуже красиве українське село. Біля підніжжя величезні ліси. В селі, на берегах Стрипи у Потоцьких є гарний замок із парком. Селяни, судячи з мого поголеного обличчя, вважають мене священиком і я ледве встигаю ховати руки подалі від багатьох поцілунків».

«Першого жовтня сформували маршовий батальйон. Серед них був  Gyula Kövér, всесвітньо відомий художник, якого призвали в Бельгії чи то Нідерландах під час мобілізації влітку 1914 року. Там він малював старовинні, красиві бельгійські міста. Деже Секелі призначив його військовим художником полку.

У той же час в Осівцях я зустрів сержанта Саму Штерна, підрядника водопровідних споруд із Мішкольца, серед іноземних військових, які марширували через село.

24 вересня пан Гадфі, який 14 місяців був командувачем 39-ї дивізії національної оборони, попрощався з полками військової дивізії. Йому було передано командування групою. Новим командиром дивізії став — Балаж Дані (Dáni Balázs, Dani von Gyarmata und Magyar-Cséke Blasius)».


Далі він повідомляє, що його вірш «Вперед» був надрукований на листівці,  намальованій  Гюлою Кьовером.

 «Вірш оточений гірляндою з дубового листя, на кожному листку якого, починаючи з Горлиці, вказано назву дня бою, коли дивізія здобула перемогу під час Горлицько наступу. Вгорі зображено портрет генерал-лейтенанта Гадфі, а внизу зображення, факсиміле, підписи всіх командирів — командирів дивізій, бригад і полків. Формуляр буде надруковано щонайменше 10 000 примірників у Пешті триколірним способом друку і  кошти від її продажу підуть на користь вдів та сиріт».

Крім того деякі вірші поет написав перебуваючи у селі Осівці, зокрема цей:



четвер, 19 січня 2023 р.

Таємниця 107. Осівці в акварелі

Завдяки роботі Антона Лянґе та літографу Юзефу Пілеру  Нойману зберегмя вигляд мальовничих околиць села Бобулинці початку ХІХ століття із видом на панський палац, костьол святого Антонія та міст через Стрипу, який з’єднував Бобулинці з Осівцями.

Бобулинці. Антон Лянґе, літографія Піллера Ілюстрація із сайту https://castles.com.ua/bobulince.html

 У 1772 р. львівський видавець Антон Піллер відкрив при свою друкарню літографічну майстерню, а його син Юзеф Піллер Нойман у 1822 році при ній заснував літографічний цех. 

Юзеф Піллер Нойман

Першим мистецьким проектом Піллера стала публікація літографій, які увійшли до альбому „Збірка найгарніших і найцікавіших околиць у Галичині”. До цієї справи видавець і запросив Антона Лянґе як досвідченого майстра пейзажу. Антон Лянґе, мандруючи Галичиною, зібрав у рисунку багатий і цінний  матеріал, який увійшов у «Збірку найгарніших і найцікавіших околиць Галичини» (1825–1827). З деяких рисунків було виконано літографії для альбому „Збірка видів добірних парків у Польщі” (1825–1827),а декілька увійшли до альбому 1837–1838 рр. „Галичина в картинах, або галерея літографованих видів околиць і найвидатніших пам’яток у Галичині”(Франц Ксавер Моцарт - Антон Лянґе. Біографічна розвідка. Світлана Стець). У цей альбом увійшли краєвиди Бучача, Терембовлі, Заліщик, Язловець та багатьох інших міст та сіл Галичини. 






https://polona.pl/item/zbior-naypieknieyszych-i-nayinteresownieyszych-okolic-w-galicyi-sammlung-der-schonsten,MjY0Mzgz/27/#info:metadata 

Краєвидами Бучача ми можемо любуватися в роботах Наполеона Орди.

Бучач. Наполеон Орда. 

Наполеон Орда

«Album widoków historycznych Polski – album rysunków i akwarel» Napoleona Ordy в літографічному опрацюванні Алоїза Місеровича при друкарні Максиміліана Фаянса  видано у Варшаві в 1873–1883 рр.

 http://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/doccontent?id=807

http://pinakoteka.zascianek.pl/Orda/Index.htm

В праці “Околиці Галичини” Мацея Богуша Жигмонта Стенчинського  знаходимо картини Бучача, Золотого Потоку та ін.

Богуш Стенчинський. Бучач.
Богуш Стенчинський
Богуш Стенчинський. Золотий Потік.

https://polona.pl/item/okolice-galicyi,OTI4OTM5OTY/85/#info:metadata

В ДАЛО зберігаються роботи гуашшю польського художника Емануеля Кронбаха (1778—1861) доповнені стафажними сценками: "Замок у Бучачі", "Замок у Язловцю" та ін.

Декілька зарисовок Язлівця залишив Михайло Созанський. 

Михайло Созанський. Язловець.
Михайло Созанський
https://www.tenews.org.ua/post/show/1564665230-yazlovec-na-malyunkah-1900-h-rokiv 
Михайло Созанський. Заліщики.

Ян Валах на своїх зарисовках зберіг облік села Пишківці часів І світової війни.
Ян Валах. Пишківці.
Ян Валах
А де ж Осівці???

Село все-таки увіковічнене в образотворчому мистецтві у картині Мечислава Яловецького «Ossowce»

Осівці. Мечислав Яловецький

На малюнку аквареллю зображено палац, де проживала родина Вітольда Ценського. Про цей твір не міститься згадок у спогадах його колишніх мешканців. Молодші про картину, швидше всього, не знали, а старші - напевно, не надали значення, бо Мечислав Яловецький більше відомий в історії як політик, дипломат і вмілий господар обширних сільськогосподарських угідь. Найзначнішим вкладом в історію з його сторони поляки вважають придбання для Польщі  півострова Вестерплате біля Ґданська. Проте не меншою його заслугою перед людством стало створення колекції картин, яка складається із 1171 малюнка. http://www.7dnikalisza.com/artykul/katolik-o-silnym-poczuciu-polskiej-kultury
Мечислав Яловецький

Мечислав Яловецький малював  палаци та замки Галичини, багато з яких були знищені в першій половині буремного ХХ століття, як наприклад, Осівецький палац. Завдяки його діяльності як маловідомого художника ми можемо споглядати у кольорі архітектуру, яка не збереглася до нашого часу. В колекції Мечислава Яловецького також знаходимо краєвиди Бучача та Язловець. 

Бучач. Мечислав Яловецький.
Язловець. Мечислав Яловецький.
Малюнки Мечислава Яловецького зараз зберігаються  при американському аналітичному центрі з питань публічної політики - Інституті Гувера.

https://digitalcollections.hoover.org/objects/74020/ossowce-dwor-maopolska-witold-hr-cienski--aniela-z-hr-dzi

Популяризацією історичної спадщини свого знаменитого предка займається його правнук Андрій Яловецький.