Вишнівчики-Зарваниця. Вже у Вишнівчиках Стрипська ущелина значно поглиблюється. Різниця між найвищими точками навколишнього степового плато та руслом річки Стрипа у самих Вишнівчиках становить приблизно 70 метрів. Сама вершина вкрита літотамнійськими вапняками та пісковиками, що місцями виходять з-під глини Нового Нагір'я, здебільшого на правому схилі ущелини. Нижче за течією від Зарваниці, де Стрипа вигинається в коліно, від Котузова «дорога веде вниз через ліс до долини Стрипи. У цьому лісі під глиною можна побачити переважно виразний літотамнійський пісковик, а під ним білий, м'який, іноді дрібнозернистий пісковик, що містить місцями центри черепашок, а саме представників родів: Fectunculus та Cardium»* (Alth 30, с. 211). У Зарваниці, «на дорозі, що веде до Котузова, одразу за мостом через річку Стрипу, біля каплиці (Святої Марії), на рівні, що дорівнює річці, знаходиться крейдяний вапняк без кременів. Далі, у напрямку до Вишнівчик, у лісі біліють скелясті стіни» (Łom. 17, с. 203). «Дно долини в Зарваниці вже вкрите девонським пісковиком, що утворює її ліві схили, і складається з дрібнозернистого, іноді червоного, іноді світло-жовтого або зеленого пісковика, що чергується з червоним, піщаним глинистим сланцем» (Alth 30, с. 211). Це утворення чітко видно «за останніми хатинами Зарваниці, що прямують до Лапаївки», де «жовтувато-сірі сланці девонського пісковика, що містять багато слюди, оголюються на глибині понад 10 м над смуговим руслом» (Łom. 17, с. 204).
Отже, ділянка Вишнівчики–Зарваниця є однією з найвиразніших частин долини річки Стрипа, де добре простежується її глибокий ерозійний вріз у навколишнє плато. У межах Вишнівчиків різниця висот між поверхнею плато та руслом річки сягає близько 70 м, що свідчить про значну інтенсивність річкової ерозії.
Геологічна будова території характеризується послідовною зміною порід різного віку. Верхні частини схилів складені літотамнійськими вапняками та пісковиками, місцями перекритими глинами. Нижче за течією, у районі Зарваниці, виходять на поверхню крейдяні вапняки, а дно долини та нижні частини схилів сформовані девонськими пісковиками й піщано-глинистими сланцями. Таке поєднання порід створює чітко виражені природні відслонення, що мають важливе наукове та освітнє значення.
Наявність у породах залишків морської фауни (представників родів Pectunculus і Cardium) підтверджує морське походження частини осадових відкладів та відображає складну геологічну історію розвитку цієї території.
Відрізок долини Стрипи між Вишнівчиками та Зарваницею є цінним геологічним об’єктом, де поєднуються мальовничий рельєф, добре збережені природні відслонення та різновікові осадові породи, що дозволяють простежити особливості геологічної еволюції Поділля.
Немає коментарів:
Дописати коментар