Станіслав Зарічний грунтовно дослідив геологічну структуру Переволоки. Його в своїх працях часто цитує Ярослав Ломницький та Алоїз Альт.
Зокрема доктор Ломницький зазначає в «Геологічному атласі Галичини»: «На девоні, що оголився на 20-30 метрів вище за нинішнє русло Стрипи, відкладалася сеноманська крейда, що перейшла вище в білу (? туронську) крейду, покриту потужно розвиненими літотамнійськими вапняками. Біля самого підніжжя літотамнійських шарів пролягає пояс прісноводних вапняків, нечітко оголених, і з цього поясу витікають численні джерела, що утворюють масивні травертинові відкладення над пивоварнею. До цього боку (до низу) також згинається старе коліно Стрипи, на якому залишилося вологе, борознисте русло. По руслу тече струмок, утворений з джерел правого схилу яру Стрипи. «На правому схилі яру, в самому селі, між панською резиденцією та церквою, девон, піднятий на кілька метрів над колишнім руслом річки Стрипа, виявляє сеноманську крейду, мергелісто-піщану з численними скам'янілостями. Вище це утворення переходить у білу, безкремністу крейду, над якою розвинувся твердий, прісноводний вапняк з характерними іржавими прожилками, товщиною до кількох метрів. Я не помітив зелених вапняків, що супроводжують цей вапняк в інших місцях, і не знайшов у ньому жодних скам'янілостей». «На цьому вапняку, петрографічно дещо відмінному від вапняку в Коробецькій ущелині, лежить літотамнійський уламковий вапняк, що переходить зверху в вузлуватий. У ньому я знайшов відбитки мідій:Pedunculus pilosm L. та Ludna sp.^,
«Через долину, праворуч від вищезгаданого виходу, проходить масивна, кількаметрова стіна травертину, відкладена потоком, що протікає через центр села до Стрипи, як дамба. Ближче до Стрипинської ущелини круто спускаються травертинові скелі з численними природними печерами. Це давнє делювіальне утворення, де мешкають равлики, що й досі живуть, наприклад, Limnaea fusca Pfeiff., Helix pomatia L. i. i., а також чіткі кірки та відбитки мохів і стебел квіткових рослин.На західній стороні яру та на південь від Переволоцьких млинів над давнім руслом річки Стрипа височіє досить крута стіна, на якій девонські породи піднімалися набагато вище на протилежному схилі до Рукомиша. На цій стіні також зустрічається прісноводний вапняк, про що я й гадаю з численних уламків скель, розкиданих по її схилах; а на самій горі протікають літотамнійські вапняки, з-під яких б'ють численні джерела, що відкладають значні маси травертину поблизу млинів»(Łom. 43, с. 31.)
Сеноманська крейда з Переволоки була вичерпно вивчена доктором Ст. Зарчинним ще в 1872 році. Зокрема, він зазначає: «Порода, що представляє середньосеноманську формацію в Переволоці, має велику схожість з так званою клілоритовою крейдою, або французькою туфовою крейдою, іноді в окремих зразках до такої міри, що важко відрізнити зразок з Переволоки від зразка з Руана або Вальн-д'Андріво. Це білуватий або жовтувато-сірий вапняний мергель з нерівним або землистим розломом, легко шліфується та брудний; він містить пластинки білої слюди, піщинки, зелені, округлі зерна глауконіту; місцями можна побачити іржаво-жовті або жовто-білі плями в місцях, що містять більшу кількість оксиду заліза. Від руанських зразків, до яких найбільше схожа подільська порода, його можна відрізнити за наявністю видовжених зерен та тріщин чорного або темно-зеленого силікату невідомого хімічного складу, які з'являються поруч зі світло-зеленими або оливково-зеленими зернами глауконіту та є більш численними в Переволоці, ніж у шарах над Серетом. Питома вага породи в грудці становить 2*392 - 2*389, у порошку після кип'ятіння та сушіння 2*401. Хімічний аналіз показав:
Нерозчинні речовини . 301
Карбонат кальцію . 90*79
Оксид магнію 1*08
Сліди глини і заліза - 506
Разом 9-94
Велика кількість скамʼянілостей належить до наступних типів:
Магнітний оксид 1*08
Оксид алюмінію та оксид заліза . . 506
Всього . 9^-94.
Надзвичайно численні скам'янілості з цієї місцевості належать до наступних видів:
xyrrhi7ia Manłelli Ag.
Pyciiodus semiiunan^ ? Rss.
Serpida triangulatis Mtlnst.
Serpentu f a Gdf.
Phillipm R()m.
Ampulłacea Sow.
Belemniies scniicanalicidntus Blainv.
Naułilus Archi a ci d'Orb.
Elegans Sow.
Ammonites varians Brjrn
Coupei Brgn.
Rhotomagenńs Brgn.
Genłotd Defr.
Novicularis Mant
Ammoniies Mayorinnm cl'Orb.
Turrilites eostatu4< Lam.
— tiibercuhiłus Bose. (?)
Scaphites ae^łudis Sow.
Baculiłes bacuJoidas d'Orb.
Ardlana cassis d'Orb.
— incrasmta d'Orb.
Nałka Cassiniana d^Orb.
Nerltopsis laevigata d'Orb.
— omota d'Orb.
Trochus cf. Leymericl Arch.
Solarium Kiteń Zar(^*czny.
Turbo tiiherculato-costatus Kn.
Pleurotomaria MaiUeana d'Orb.
— Unearis d'Orb
sj), iłtdet.
Fłerodoida dongata d'Orb.
Trochus <;/*, Oruerangeri d'Orb.
Rostelhnńa emargin ulata Gein.
Emaryinula Althi Zarcczny.
Dentalium medium Sow.
Eulima sp, ind,
Seriłita .sp. ind.
Lyonsia car i ni Jer a d^Orb,
Venus parva Gdf.
— laminosa Rss.
-- rhofamagcndff d'Orb.
— /ragi Has d'Orb. (?)
Cypnna Ligcriensis (rOrb. (?)
— - cordiformis (POrb.
Cardium wntricosum d^Orb.
Corhis rotłtndała d'Orb.
Opis dcgans d'Orb.
— Trudki d'(>rb.
— Coquandiana (V()vh.
Arca MaiUeana d'Orb.
- Passyana (l'Orb.
- Galiennei d'Orb.
I noce ram lis cuneiformis d'Orb.
słriałas Mant.
- lałłis Mant.
Lima sp, ind.
MytUus Cołtae Roni.
Ptcten orbicidaris Sow.
laminosus Gdf.
Feden deccnicostatus Mtinst. (??)
Janha quhł(iuecosłała d'Orb.
— strlatocosłata Gdf.
Spondi/lus łułcattis Gdf.
Flicatula spinosa Mant. (?)
Exogijra lateralis Reuss.
Osłrea cfuinała Lam.
— dilummn L, v, elongata,
— veslnda)is Lam.
— Juppo podium Nils.
Cliama contu coplae d'Orb.
Terebratuln setniglohosa Sow.
— biplicata Sow.
— podolica Zarv*ezny.
— tamarindus Sow.
— rugulosa Morris.
— lacj-yjnosa d'Orb. (?)
Megerlen lima Defr.
TerchraUdina chrysalis Schlth.
— strlatuki Mant.
Terebndella Beaiunonti Arch.
Megerlen lima Defr.
Rhynehonella Grasiana d'Orb.
— sigma Schloenb.
Cidaris vesi€ulata Gdf.
Turhinolia sp, md.
Nadto: j^ąbki. mszywioly i otwornice.
Д-р Зарічний перераховує 101 вид скам'янілостей із подільського сеноману, з яких 84 види вищезгаданих зустрічаються лише в
Отже,
1. Переволока є одним із найцінніших геологічних розрізів Поділля.Тут представлена майже безперервна послідовність порід від девону через крейдовий період до неогену й четвертинних відкладів, що дозволяє простежити багатомільйонну історію розвитку території.
2. Основу розрізу складають девонські породи, на яких із великою стратиграфічною перервою залягають сеноманські відклади. Це свідчить про тривалий період ерозії та подальшу морську трансгресію в середині крейдового періоду.
3. Сеноманська крейда є типовим морським утворенням.Її мергелисто-піщаний склад, глауконіт, численні скам’янілості та мінеральні включення свідчать про накопичення осадів у теплому мілководному морі приблизно 95–100 млн років тому.
4. Біла безкремениста крейда відображає зміну умов морського осадонакопичення. Вона є молодшою за сеноманські відклади і, ймовірно, належить до туронського ярусу, що підтверджує тривале існування крейдового моря на території Поділля.
5. Неогенові літотамнійські вапняки свідчать про повторне затоплення території морем.Вапняки з рештками літотамнієвих водоростей і морських двостулкових молюсків підтверджують існування теплого мілководного моря в неогеновий час.
6. Прісноводні вапняки відображають перехід до континентальних умови. Їх формування пов’язане з діяльністю джерел і прісноводних водойм після відступу неогенового моря.
7. Травертинові відклади свідчать про тривалу діяльність карстових джерел. Потужні травертинові стіни, скелі та природні печери утворилися внаслідок осадження карбонату кальцію з мінералізованих джерельних вод. Цей процес триває й нині.
8. Викопні рештки рослин і сучасних видів молюсків у травертинах вказують на їх молодий четвертинний вік.Відбитки мохів, стебел рослин і наземних равликів свідчать про формування травертинів уже в сучасних природних умовах після льодовикового періоду.
9. Палеорусло Стрипи та система джерел підтверджують активний розвиток річкової долини. Давнє русло річки, сучасні джерела та травертинові утворення свідчать про неодноразову перебудову гідрографічної мережі.
10. Сеноманська крейда Переволоки має міжнародне наукове значення.Детальні дослідження показали її значну схожість із класичними сеноманськими відкладами Франції (район Руана), що свідчить про подібність умов осадонакопичення в різних частинах давнього Європейського моря.
11. Мінералогічний склад крейди характеризує морське середовище осадження. Наявність глауконіту, кварцового піску, слюди та залізистих включень є типовою ознакою морських сеноманських відкладів і підтверджує їхнє походження.
12. Високий вміст карбонату кальцію свідчить про переважно біогенне походження породи.За результатами хімічного аналізу сеноманський мергель майже повністю складається з карбонатного матеріалу, накопиченого завдяки діяльності морських організмів.
Загальний висновок.
Переволока є одним із найповніших і найкраще досліджених геологічних розрізів Поділля. Тут простежується послідовна зміна природних умов: формування девонських порід, наступ крейдового моря із накопиченням сеноманських і туронських осадів, повторна неогенова морська трансгресія, а згодом розвиток прісноводних водойм, карстових джерел і потужних травертинових комплексів. Поєднання багатої морської фауни, характерного мінерального складу порід, сучасних джерел і четвертинних травертинів робить Переволоку одним із найважливіших геологічних та палеонтологічних об’єктів Поділля, що має не лише регіональне, а й міжнародне наукове значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар