Таємниця 89 Реквієм

 Реквієм по Єва Ценській-Федорович відбувся 28 жовтня 2020 року в місцевій церкві с. Ласки неподалік від Варшави. Вона відійшла у небуття на 98 році життя і була похована поряд із своїм чоловіком Яном Федоровичем на цвинтарі села Ласки.

Звичайна собі людина, яка жила в трьох системах: дорадянський період, спробувала радянського раю у казахському засланні та пережила на 67 років свого ката та диктатора Сталіна і померла на у демократичній Польщі.

Не з власної волі і не за туристичним квитком в вагонах для худоби здійснила мандрівку в Казахстан.  Потім були Іран, Ліван і Англія - шлях втечі з радянського раю. 

Нарешті у 1975 році омріяне повернення в Польщу, але вона ніколи більше вона не повернеться в землю свого дитинства. 

Нехай спочиває з миром до воскресіння мертвих

Таємниця 88 Могили переможених

Могилам одного окупанта, який став переможцем у ІІ світовій війні в радянські часи на території України приділялося багато честі, а про могили переможених не згадували. 

Проте з часом люди все переосмислили і усвідомили, що у війні переможців не буває. Хоча це усвідомлення, на жаль, не настільки глибоке, щоб відмовитися від війни,як засобу вирішення конфліктів, назавжди. Зате у війні завжди є жертви з обох сторін. Зараз в Україні дбають про належне перезахоронення і полеглих солдат з німецької сторони. 

 8 серпня 2020 р. в с. Осівці Бучацького району(49.157778,25.359444) були виявлені останки німецького військовослужбовця.

Такий хрест встановив на місці захоронення німецького солдата хтось із місцевих жителів.

Історико-пошуковим об’єднання «Невідомий солдат» була проведена ексгумація і про  цей факт повідомлено представника Фольксбунду в Україні – Мирона Старко.

Поряд з останками виявлено нечисленні особисті речі: образок, кілька монет, перстень, гудзики , а  також особистий знак з написами(Erkennungsmarken)  - 4/ Inf.Ers.Btl 36.  - 804 – B.

Імовірно військовослужбовець загинув у квітні 1944 в результаті численних (5) осколочних пораненнь.

Захоронення знаходилось на лівому березі річки Стрипи в місцевості, яку називають Вільшина.

Останки перезахоронені в селі Потелич у Жовківського районі Львівської області.

Це кладовище загиблих Другої світової війни було споруджено Німецькою народною спілкою догляду за військовими похованнями за дорученням Федеративної республіки Німеччини 

У 1997 році було розроблено правові засади для створення німецького військогового кладовища площею 3 га поблизу села Потелич. Цю територію урядові ФРН було надано урядом України.

Німецька народна спілка ще у 1993 році почала здійснювати до Потелича перші перевезення полеглих на закладене кладовище.

Перепоховання на цьому цвинтарі здійснюються й надалі. Після завершення робіт загальна кількість німецьких полеглих, які знайшли тут свій останній притулок, становитиме приблизно 30 000 чоловік, зараз там перезахоронения понад 10000 жертв ІІ світової з німецької сторони в Україні. 

 Матеріали передав учасник розкопок Анатолій Бойків.

Таємниця 87. Осівці в Проскурово-Чернівецькій військовій операції
(Проскурово- Жмеринська)

Село Осівці було очищено від німецьких військ в результаті Проскурівсько-Чернівецької операції, яка тривала від 4 березня до  17 квітня 1944 р. В результаті цієї наступальної операції радянських війська І Українського фронту у взаємодії з військами 

ІІ Українського фронту було розгромлено основні сил німецької групи армій "Південь". Військова операція була складовою частиною  Дніпровсько-Карпатської  наступальної операції.

Але у гітлерівців ще були сили на контратаку.

За повідомленням Жукова радянське командування прорахувалося у визначенні напрямку можливого контрудару німців. Це стало причиною тимчасового успіху гітлерівців.

В результаті Бучач двічі "визволяли": 25 березня 1944 р. і 24 липня 1944. р. З 7 квітня- тут знову панували гітлерівці.

« Рус, ми еще вернемся!»- доносилося з Осівецького лісу. Повернулися, але не на довго. 16.04.1944 р. німці знову були в  с. Осівці, а на наступний день, 17.04.1944, відступили.

Контратака, здійснена гітлерівцями в Осівцях

 провалилися, як і всі інші в час даної військової операції.

На початку березня радянські війська зайняли вигідний рубіж для удару із сходу у фланг і тил німецьких військ групи армій «Південь».

В Осівцях діяли сили 38 армії. Вона мала завдання завдати удару на північний-захід, форсувати Дністер, наступати на захід і вийти на державний кордон.
У боях на території с.Осівець брали участь такі радянські військові з'єднання:
- 374 всап 1гв А  Полк в цей час очолював Каширін Михайло Тимофійович.

 Гвардії підполковник був тяжко поранений в Осівцях 16.04.1944 р., через день помер і його замінив на цій посаді підполковник Смірнов М.В.
 374 всап входив до 1 гв А, командуванням якою здійснював генерал-полковник Гречко А.А ( з 15.12.1943 р.до 9.05.1945 р.)

- 74 ск, а конкретно  такі її дивізії:
- 155 сд, яку очолював Івангура І.М.(з 8.04 до 19.04 1944 р.)306 ап, 659 сп, 786 сп, 436  сп
- 317 сд, командир Жирденко М.Т.( з 15.12.1943 до 18.12.1944 р.) 606 сп, 773 ап, 571сп,761сп.
При допомозі військових з'єднань, що діяли на сусідніх ділянках наступу у щільній взаємодії:
-147 сд, командир Якимов М.П. (24.01.1943-20.06.1944 р.) 600 сп, 640 сп, 15 сп.
- 276 сд, командир Гринченко Тимофій Устинович, особливо  852 ап, 871 сп
- 305 сд під командуванням Васильєва А.Ф.( з 1.05.1943 до 31.05.1945р.)

Крім того:
- 304 сд, командир Богданов І.М. ( з 29.03.1944- 2.06.1944р.)107 ск 1000 сп, 1002 сп
- 2 гв вдд: 3 гв ап, 4 гв ап, 5гв ап, 7 гв ап
Це війська 1 Українського фронту, який сформувався в 20.10.1943 і на даний час його очолював Жуков Георгій Костянтинович.

У  Журналах бойових дій цих військових частин містяться відомості про перебіг бойових дій на території с. Осівці: https://pamyat-naroda.ru
Наприклад, із журналу 1 гв А дізнаємося, що в ніч на 15 квітня  війська 74 ск під  прикриттям  з півночі, північного сходу та сходу зі сторони с. Зелена  частинами 2 гв вдд,  317 сд і 155 сд форсували р. Стрипа на ділянці Осівці і Білявинці та  вийшли на східну окраїну с. Курдибанівки, на південний-захід від Осівець. Проте 15.04 протягом дня в результаті наполеливих наступальних боїв розвинути успіх не вдалося. Німецькі війська пішли в контатаку: о 12.30 радянські відбили атаку їхнього батальйону при підтримці 4 танків на поляні лісу на південь від Осівець, а о 16.45 німецькі війська здійснили атаку із західної частини Старих Петликовець південно-західніше Осівець силами батальйону зпри допомозі 4 танків і третя атака була здійснена в напрямку Білявинець. Всі атаки було відбито частинами 74 ск і на кінець дня 15.04 327 сд та 155 сд закріпилися на окраїні Курдибанівки на південний-захід від Осівець. Німецька авіація бомбила бойові порядки 74 ск та переправу через Стрипу в Осівцях. О 19.30 1000 піхотинців при підтримці 7 танків розпочали атаку у напрямку  висоти 377.9. Бій продовжувався до закінчення дня і не вщухав вночі.

З початком наступного дня, 16.04,  радянські війська частинами 74 ск вели жорстокі стримуючі бої за збереження своїх позицій на західному березі Стрипи.  В результаті німецькі війська пішли в контратаку та  заставили 317 сд та 155 сд відступити на східний берег Стрипи.
276 сд рушила в Осівці на висоту 391.9 для допомоги 317 сд та 155 сд.
17.04  протягом дня і ночі радянські частини вели бої за повернення втрачених територій в селах Осівці та Білявинці.
У Журналі бойових дій 74 к підтверджено ці дані і повідомляється, що 74 ск поніс 15.04 втрати у кількості 200 чол пораненими та вбитими.
16.04 німецька авація двічі бомбардувала позиції 155 сд. Тут детальніше описується німецька контратака16.04: о 15.00 гітлерівці силою 3 полків, 40 танків і бронетранспортерів перейшли у наступ зі сторони Зади, Олеша, Перевлока на Осівці, 4 самохідні установки із північного заходу рухалися на Бобулинці і один батальйон направився на Старі Петликівці та Білявинці. В цей же час німецька авіація здійснила два масивних нальоти групами по 20 літаків на КП і бойові порядки 317 сд.
В результаті частини 317 сд і 155 сд були відкинуті на східний берег і продовжували відступати у східному напрямку разом з 147 сд.
16.04. 317 сд втратила 110 чол.вбитими та пораненими
155 сд- 101чол., в тому числі від бомбардування своєї ж авіації.
2 гв вдд 13-16.04 втратила вбитими та пораненими 500 чол.
Числений склад дивізій 74 ск (в документі):

17.04 корпус отримав завдання заволодіти Осівцями, лісом на південь від села і перейти до оборони на західному березі по лінії р. Стрипи.
Корпус частинами 317 сд та 276 сд, що прибула на допомогу виконав завдання дня.
18-30 квітня німецькі війська продовжували утримувати  рубіж на західному березі Стрипи, здійснюючи звідти кулеметний та артилерійсько-міноментний вогонь по бойових порядках 74 ск.
Журнал бойових дій 155 сд.
16.04. німці для наступу використали 25 танків 9 із них типу " Тигр"
У рапорті відзначино дії командира 2 батальйону 306 ап 155 сд Самосики, який загинув разом із усім складом своєї батареї, але не відступив ні на крок. Солдат був похований в с.Осівці і перезахоронений в м.Бучач. Також іде мова про рядового 659 сп Мартинкова, який спровокував втечу кількох німців з ділянки бою.

За повідомленням німці за два дні боїв 15-16.04. втратили 900 чол., 7 танків, 2 самохідні установки, знищена 75 батарея, міномента батарея, 29 кулеметів, 5 автоматичних малокаліберних пушок.
Із Журналу бойових дій 659 сп 155 сд.
317 сд. прибула в Осівці о 5.00 15.04. і зайняла позиції на південній поляні лісу на західному березі Стрипи окопавшись тут.  До 20.00 317 сд зайняла позиції на поляні лісу на південь від с. Білявинці.
О 16.00 гітлерівці атакували  786 сп 155 сд розміщений західніше під прикриттям 6 Тигрів, вийшли в напрямку до Бобулинець, знищивши КП прямою наводкою в районі висоти 380.2.
17.04 327 сд зайняв оборону на цій висоті.

В результаті військових дій німецька сторона понесла такі втрати: 120 чол вбитими, 3 кулемети і міномети, подавлена одна батарея.
Втрати радянської сторони становили 24 чол. вбитими, 94 чол. пораненими, 18 коней, 19 автоматів, 22 гвинтівки, 1 кулемет.
Із Журналу 606 сп 317 сд.
Німецькі війська до 19.30 15.04 зайняли оборону на висоті 373.2 Курдибанівка і силою 2-ох батальйонів при підтримці 3 бронетраспортерів і 6-7 танків розпосючав атаку. Через пів-години атака була відбита і 317 сд продовжила рух в напрямку на Курдибанівку. Підденніше знаходилася 147 сд.
15.04. 606 сп 317 сд втратив  17 вбитими, 27 раненими, 12 коней і 1 коня поранено. Крім того було захоплено 1 кулемет, взято в полон 1 унтер-офіцера та 1 рядового.
16.04. Вночі німецькі війська в районі Курдибанівки почали зосереджувати свої сили: 2 батальйони піхоти, 13 бронетраспортерів, 12 танків.
О 14.00 цими силами вони почали контрнаступ і до 15.00 вийшли на західну окраїну Осівець, а 21.00 радянські перейшли на східний берег Стрипи і зайняли оборону на висоті 380.2  північно-східніше Осівець.
Втрати 606 сп: 33 вбитими, в тому числі командир 2 сб капітан Клеманський, поранено- 47, 2 пушки, 2 орудия, 1 міномет, 7 кулеметів, гвинтіаок 60, РПД-4,ППШ-88. Німецькі втрати 1 транспортер, 1 танк Тигр, 200 чол., захоплено 4 кулемети.

18.04. Гітлерівці повернулися на старі позиції в Курдибанівці.
Журнал 852 ап
Полк прибув в Осівці о 13.00 17.04 і окопався на східніше села.
Обстріли позицій полку в с.Осівці німецькі війська здійснювали 21.04, 22.05 24.05, 3.06.1944 р.

Журнал 871 сп.
17.04 окопався на північному-заході села.

Журнал 15 сп 147 сд.
15 сп. 13.04. зайняв позиції на висоті 391,6
16.04.600 сп, 640 сп і 155 сд відійшли на східний берег Стрипи.

В "Журналі бойових дій 374 гв вса полку" вказується, що полк прибув в Осівці для допомоги 155 стрілковій дивізі 74 сп 38 армії 1 Українського фронту 15 квітня 1944 р. о 10.00.
 374 гвардійський важкий стрілковий артилерійський полк входив до  1 гвардійської загальновійськової армії, яка з 12 листопада 1943 року перейшла у підпорядкування 1 Українського фронту.
  О 11.00 радянські військові з'єднання отримавли завдання  переправитися через Стрипу і підтримати наступ піхоти 155 сд. В розпоряджені полку знаходилося 11 Установок Ису.

      Ису-152- радянська важка самохідно-артилерійська установка періоду Німецько-радянської війни. 

В назві машини буква «И», в доповнення до стандартного СУ — "самоходная установка", означає «на базі танка ИС».

16 квітня німецькі дивізії, які зосереджувалися на правому боці Стрипи  складі сил 1 Танкової армії групи армій " Північна Україна" ( до 5.04 група армій " Південь") пішли в наступ, користуючись підтримкою 30 "Тигрів". Їм вдалося потіснити радянські частини і зайняти знов с.Осівці, Білявінці і східну поляну лісу між Білявинцями і Старими Петликівцями.

Синім позначено німецькі сили

17.04. радянські війська потіснили гітлерівців, форсували Стрипу і зайняли правий берег річки.
Німецькі війська втратили 300 вбитими і 5 Тигрів (3 згоріло і 2 підбили)

Вулиця Гора біля Бручевиці підбиті німецькі "Тигри" після бою 17.04.1944 р.

Втрати 374 гв всап: 3 Ису на правому березі, 2 - на висоті 380.2 підбито і 3 згоріло.

Німецькі війська відступили.

17 квітня Верховна ставка оголосила про закінчення операції. За наказом головно-командування війська фронту  перейшли  до оборони  на схід від Бучача, Станіслава, Надвірної, західніше Торчина, Бродів, далі вздовж кордону з Чехословаччиною та Румунією.

У результаті Проскурівсько-Чернівецької операції війська 1-го Українського фронту завдали тяжкої поразки 1-й і 4-й німецьким танковим арміям та вийшли до передгір'я Карпат. Але в Осівцях бої продовжувалися. Ще навіть у червні відбувалися обстріли села.

Таємниця 86. Хто ще, крім Ковалевича?

Багатьом  воїнам обірвалося життя в запеклих боях у  с.Осівці, як німецьким так радянським.
Архівні документи дають можливість згадати всіх загиблих радянських солдат поіменно:
 Із офіцерського складу 155 сд загинули:
1.Тонконог Петро Петрович
2. Федоров Микола Федорович
3.Коротєєв Микола Павлович
Про їх долю мова йшла у статті " Загублені могили" Таємниця 84.
4.Ковалевич (одноіменна стаття Таємниця 85)
Із офіцерського складу 374 гв всап
5.Зозуля Федір Іванович
І важкопоранений гвардії полковник Каширін М.Т.
У Журналі бойових дій 606 сп 317 сд серед загиблих згадується командир 2 сб капітан Клеванський Роман Ісаєвич, який був з Осівець перезахоронений в Бучачі.

У Журналі бойових дій 74 ск відзначино дії командира 2 батальйону 306 ап 155 сд Самсики Петра Олександровича, який загинув разом із усім складом своєї батареї, але не відступив ні на крок. Солдат був похований в с. Осівці і перезахоронений в м.Бучач.

А тепер в основному рядові (за невеликим винятком), які перепоховані у Бучачі в Братській могилі на горі Федір.

6.Абрамян Согамон Армитанович
7.Азаров Николай Федорович
8.Алборов Сумело Мойсеевич
9.Андрєєв Олександр Іаанович
10.Андріанов Дмитро Андрійович - сержант
11.Астанов Григорій Івпнович
12.Бабеков Ташмурат
13.Бабенко Євмен Власович
14.Бабич Павло Єфремович
15. Бабич Михайло Єфремович
16.Бакалов Іван Романович
17.Балан Макар Давидович
18. Бариккн Філіп Дем'янович
19.Басок Володимир Харитонович
20.Бєживець Олександр Костянтинович
21.Березюк Григорій Степанович
22. Біда Яків Якович
23.Більченко Федір Прокофійович
24.Бобровський Степан Влліч
25.Болебрух Іван Васильович
26. Болюх Прокопій Гаврилович
27. Бондаренко Федір Дмитрович - сержант
28. Боровик Прокіп Микитович
29.Бородін Олександр Павлович
30.Брищук Іван Миронович
31. Ващилин Дмитро Харитонович-мол.сержант
32. Віктор Олексій Омельяновия
33. Водинець Василій Ілларіонович
34. Вионніков Микола Іванович
35. Ганієв Улук
36. Георгієв Георгій Костянтинович
37. Глухов Андрій Петрович
38. Головченко Олексій Петрович
39. Голодяєв Василь Єфимович
40. Голуб Микола Михайлович
41. Горський Микола Григорович - мол.сержант
42. Гоша Яків Іванович
43. Грачев Володимир Кирилович
44. Гула Петро Васильвич
45. Гулевський Яків Андрійович
46. Гуменюк Афанасій Максимович
47. Давлашов Азинбек
48. Далиноха Михайло Антонович
49. Деброва Григорій Гаврилович
50. Демчишин Проквп Степанович
51. Дем'янчук Иартин Семенович
52. Деревчук Анатолій Андрійович
53. Дзиба Дмитро Євтухович
54. Доглов Олександр Гаврилович
55. Доценко Сергій Данилович
56. Закревський Іван Степанович

                                    Виділене слід читати " Ковалевич В.І"

58. Ковалевич Володимир Іванович -лейтенант
59. Казарян Липарит Манасович
60. Каплун Михайло Степанович
61. Карагодін Федір Ігнатович
62. Карак Костянтин Данилович
63. Каран Йосип Іванович
64. Катальніков Іван Якович- сержант
65. Качалуба Андрій Никифорович
66. Клеванський Роман Ісаєвич- капітан
67. Кобзев Ретро Борисович
68. Ковалев Володимир Іванович
69. Козлюк Корней Максимович
70. Коперчук Андрій Васильович
71. Корбут Михайло Семенович
72. Коротєєв Микола Павлович -лейтенант
72. Костерин Петро Дмитрович
73. Костерин Петро Дмитрович-сержант
74. Котов Дмитро Іванович
75. Крайней Олександр Федорович
76. Кравенко Микита Іванович
77. Кудряшов Іван Миколайович-старшина
78. Кузнецов Іван А.
79. Кузь Іван Якович
80. Кулешов Лука Маркович
81. Кульчицький Людвиг Альбінович
82. Курач Терентій Андрійович
83. Курбанов Азим
84. Лаповий Василій Архипович
85. Лозинський Віктор Іванович
86. Лозовський Костянтин Якович
87. Лукащук Григорій Трофимович
88. Лупенко Ізот Степанович
89. Лучинський Василій Якович
90. Лямпарський Борис Йосиповис
91. Мазур Іван Дем'янович
92. Масло Микола Іванович
93. Матвєєв Іоне Романович
94. Махиня Євген Максимович
95. Маценко Михайло Романович- лейтенант
96. Мелимука Мергій Михайлович
97. Мельник Василій Панталеймонович
98. Мельник Костянтин Лук'янович
99. Милинкевич Володимир Адольфович
100. Мотовиловець Михацдо Іванович
101. Муляр Прокопій Калістратович
102. Мурашко Микола Афанасович
103. Навроцький Олександр Євгенович
104. Недял Григорій Дмитрович
105. Недял Іван Федорович
106. Нестеренко  Івпн Терентійович- старшина
107. Нестерук Василь Никифорович
108. Ніколаєнко Іван Кирилович
109. Ніязов Мараджаб
110. Носок Олекмандр Васильович
111. Онопов Василь Васильвич
112. Остапенко Петро Іванович - мол. лейтенант
113. Осташев Олександр Антонович-сержант
114. Остренко Микола Павлович- мол.сержант
115. Павлюк Теодосій Костянтинович
116. Пашковський Цезар Варфоломійович
117. Пильчку Олексій Павлович-єфрейтор
118. Подворний М.Є.
119. Поліщук Василій Юрійович
120. Пономарєв Євсей Ананьєвич
121. Попирник Микола Якович
122. Прокопенко Павло Євтихійович
123. Прокопчук Володимир Філіппович
124. Пряничников Іван Павлович
125. Резніков Петро Максимович-мол.сержант
126. Розначенюк Семен Васильович
127. Римар Давид Трофимович
128. Рипаков Микола Васильович
129. Савинський  Денис Аксеньтійович
130. Самсика Петро Олександрович-ст.сержант
131. Сандула Володимир Артемович
132. Сем'янінов Дмитро Федорович
133. Сидоровський Мефодій Костянтинович
134. Смолеков Василь Олександрович
135. Соловьйов Костянтин Михайлович
136. Сорока Антон Іванович
137. Тетерін Михайло Семенович
138. Тіпікін Іван Олександрович
139. Ткачук Никифор Григорович
140. Тодорчик Євстафій Савович-сержант
141. Толстиков Михацло Андрійович
142. Тонконог Петро Петрович-сержант
143. Третьяков Костянтин Максимовичс - cержант
144. Тригобчик Андрій Петрович
145. Трощий Микола Захарович
146. Трунов Михайло Іліч- мол.сержант
147. Урода Михайло Воцехович
148. Утяганов Ізмаїл Салахурдинович
149. Федоренко Василій Павлович
150. Фатєєв  Єгор Іванович
151. Федорець Михайло Микитович
152. Хоменко Максим Григорович
153. Хриплий Павло Михайлович
154. Чагаров Петро Терентійович
155. Чаплинський Степан Андрійович
156. Ченаш Сигизмунд Людвігович
157. Шетов Хажкасим Ісмелович
158. Шитов Олександр Павлович- єфрейтор
159. Штокалюк Павло Васильович
160. Яворський Філіпп Мартинович
161. Якубович Василій Федорович
162. Яремчук Іван Матвійович
163. Ясний  Микола Петрович
164. Ящук Демид Полікарпович
165. Ясний Микола Петрович

М.Бучач Братська могила на горі Федір

166. Глотов  -   гвардії лейтинант. Його прізвище записано в  Журналі 374 всап із вказівкою, що він загинув у с.Осівці 16.04.

В списки загиблих він не внесений. Його прізвище також не значиться серед захоронених в Братській могилі в м. Бучач, не збереглися навіть ім'я та прізвище. Де захоронений не відомо, але лежать його кістки десь в с. Осівці.

Таємниця 85. Ковалевич Володимир Іванович

На правому березі р. Стрипи біля мосту одиноко бовваніє обеліск радянському лейтенанту, який загинув тут у бою 16 квітня 1944 року, наче зараз тому обеліску не затишно і трохи не по собі.

Обеліск на могилі Ковалевича В.І.

Напис:" Здесь 16 апреля 1944 г. в борьбе с немецко-фашистскими зазватчиками в борьбе за свободу нашей Родины погиб Ковалевич В.И., уроженец Казани" 

Зараз цей напис викликає багато питань і заперечень. В радянські часи сумніватися в істиності подібних заяв було недопустимо.

І фото в такому жахливому стані.

В радянські часи пам'ятник був більш доглянутий з огорожею та квітами біля підніжжя. А зараз так просто на краю лугу, де пасуться корови, незахищений і зраджений мінливою пропагандою.  СРСР також уже небіжчик... Отож, усе змінилося. Про пам'ятник міститься інформація у книзі Андрушків "Некрополі Тернопільщини"

Колись не дочекалася мама сина у Казані у домі на вулиці із дивною назвою Правобулочная (чи може Провулочная).

Марія Тимофіївна відвідала один раз його могилу сина в Осівцях, вірніше пам'ятний обеліск на його честь, бо останки лейтенанта були перезахоронені в Братській могилі в м. Бучач. Мати послухала пафосні виступи піонерів та дізналася про подвиг сина.
Ковалевич Володимир Іванович, командир взводу 45 мм гармат 786 стрілкового полку 155 стрілкової дивізії  першим прорвався під час форсування річки Стрипи на ворожі позиції, але це вартувало йому життя. Не смію сумнівати у подвизі Ковалевича В.І., але здійснений він був  точно не 16.04., коли він був вбитий, бо в цей день в результаті німецької контратаки радянські драпали із правого берега на лівий, де загинув і похований лейтенант.
Перше форсування Стрипи відбулося днем раніше 15.04.1944 р. Вищепреведений факт про обставини загибелі Ковалевича В.І. не підтверджений документально. Це усні перекази, можливо радянський міф.

Проте перед цим, 2 квітня,  лейтенанта представили до нагороди за те, що

Див. номер 9

він відзначився в бою за с. Кошлани Вінницькох області 12.04 1944 р. Здійснюючи командування взводом він підбив німецьку гармату та автомашину, захопив дві 37 мм гармати, повернув їх  в бік противника і відкрив по ньому вогонь. Цим він допоміг виконати бойове завдання батальйону.

Цей факт уже підтверджений у документах.

Наказ про нагородження вийшов після його загибелі.

Цікаво, що з часу свого призову у лютому 1942 року Ковалевич В.І. не отримав жодного поранення.
Отак. А міг би ще жити, якби не війна.

Таємниця 84. Загублені могили

Не лякайтеся осівчани, ви ходити по кістках, як не страшно це чути для християн та й будь-кого, бо в нашому краї прийнято, що небіжчик, не важливо свій чи москаль, (але ж людина) має бути достойно захоронений. Проте в час воєнних дій нема багато часу на церемонії. Закопали, поставили якусь деревину з написом, а вона з часом пропала. Мешканці, що повернулися з евакуації в своє село не завжди могли знати, де радянські поховали своїх.

В іменному списку втрат офіцерського складу 155 стрілкової дивізії з  17 по 27 квітня 1944 р. вказано, що 100 метрів на захід від теперешньої Греко-католицької церкви був захоронений 20-річний  лейтенант, москвич, командир взводу автоматчиків 786 стрілкового полку Коротєєв Микола Павлович.

Див номер 7

 Його останки на початку 1950-тих років перезахоронили в Бучацькій братській могилі. Зараз там знаходиться пам'ятна могила Українським Січовим стрільцям.

У 1943 р лейтенант був нагороджений Орденом Червоної Зірки.

16 квітня, в  день коли був важко поранений Каширін М.Т. загинув 23-річний Зозуля Федір Іванович родом з Ніжина.

 Куля наздогнала його в панському саду, де його і поховали. Проте  могила  лейтенанта Зозулі Ф.І. на місці колишнього  саду Ценських в  Осівцях не збереглася.

Див. номер 9

Слід читати" Зозуля"

Пам'ятаються з дитинства розповіді, що в післявоєнний час  в результаті якихось будівельних робіт були  знайдені останки солдата на пагорбі  саме там, де раніше був панський сад. Біля небіжчика не було виявлено опізнавальних знаків.  Можливо це і були останки Зозулі Ф.І., бо його ім'я не вказується в списку захоронених в Бучачі.
Ще одна цікава річ Ковалевич не одинико лежав у могилі під обеліском біля мосту. Разом з ним (або поряд) був похований Федоров Микола Федорович - лейтенант, командир мінометного взводу 786 сп. 19-річний чуваш.

Див. номер 4

В шкільні роки Ковалевичем нам всі вуха прожужали, а про Федорова М Ф. ні слова. Він також не числиться серед захоронених в Бучацькій братській могилі.
 Із первинного поховання з Осівець перезахоронили в Бучачі останки Тонконога Петра Петровича-сержанта, командира взводу 786 сп із Полтавської області. Його в час загибелі поховали на сільському кладовищі, тому збереглася могила і пам'ять про солдата.

Див. номер 11

Списки перезахоронених воїнів у Братській могилі в м. Бучач.

Див. номер 1286

У Журналі бойових дій 606 сп 317 сд серед загиблих згадується командир 2 сб капітан Клеванський Роман Ісаєвич, який був з Осівець перезахоронений в Бучачі.

Нагороджено посмертно

У Журналі бойових дій 74 ск відзначино дії командира 2 батальйону 306 ап 155 сд Самсики Петра Олександровича, який загинув разом із усім складом своєї батареї, але не відступив ні на крок. Солдат був похований в с. Осівці і перезахоронений в м.Бучач.

2 рядок

Нагороджено Самсику  П.А посмертно.

Братська могила в Бучачі формувалася в 1952-1953 рр., в неї звозили останки радянських солдат на перезаховання з усіх сіл Бучацького району.

Звичайно майже за 10 років загубилося не одне захоронення.
Наприклад, у Журналі 374 всап вказується, що у с.Осівці 16.04 загинув Глотов-гвардії лейтенант. В списки загиблих він не внесений. Його прізвище також не значиться серед захоронених в Братській могилі в м. Бучач. Де покоїться загиблий невідомо.
     В результаті із тих, про кого йшла мова, троє не мають могили Федоров М.Ф, Зозуля Ф.І та Глотов. Насправді, це далеко не всі. За вулицею Гора в полі є ще й ціле кладовище німецьких солдат, але про нього пам'ятають лише старожили, бо ніщо уже не нагадує на цьому місці про захоронення. Аналогічно з австрійськими вояками І світової війни. А Осівці з давніх давен були значним стратегічним пунктом. Ні одна серйозна війне не проходила мимо села. Якщо брати із глибини віків, то скільки забутих безіменних воїнів лежить в осівецькій землі?