Таємниця 84. Загублені могили

Не лякайтеся осівчани, ви ходити по кістках, як не страшно це чути для християн та й будь-кого, бо в нашому краї прийнято, що небіжчик, не важливо свій чи москаль, (але ж людина) має бути достойно захоронений. Проте в час воєнних дій нема багато часу на церемонії. Закопали, поставили якусь деревину з написом, а вона з часом пропала. Мешканці, що повернулися з евакуації в своє село не завжди могли знати, де радянські поховали своїх.

В іменному списку втрат офіцерського складу 155 стрілкової дивізії з  17 по 27 квітня 1944 р. вказано, що 100 метрів на захід від теперешньої Греко-католицької церкви був захоронений 20-річний  лейтенант, москвич, командир взводу автоматчиків 786 стрілкового полку Коротєєв Микола Павлович.

Див номер 7

 Його останки на початку 1950-тих років перезахоронили в Бучацькій братській могилі. Зараз там знаходиться пам'ятна могила Українським Січовим стрільцям.

У 1943 р лейтенант був нагороджений Орденом Червоної Зірки.

16 квітня, в  день коли був важко поранений Каширін М.Т. загинув 23-річний Зозуля Федір Іванович родом з Ніжина.

 Куля наздогнала його в панському саду, де його і поховали. Проте  могила  лейтенанта Зозулі Ф.І. на місці колишнього  саду Ценських в  Осівцях не збереглася.

Див. номер 9

Слід читати" Зозуля"

Пам'ятаються з дитинства розповіді, що в післявоєнний час  в результаті якихось будівельних робіт були  знайдені останки солдата на пагорбі  саме там, де раніше був панський сад. Біля небіжчика не було виявлено опізнавальних знаків.  Можливо це і були останки Зозулі Ф.І., бо його ім'я не вказується в списку захоронених в Бучачі.
Ще одна цікава річ Ковалевич не одинико лежав у могилі під обеліском біля мосту. Разом з ним (або поряд) був похований Федоров Микола Федорович - лейтенант, командир мінометного взводу 786 сп. 19-річний чуваш.

Див. номер 4

В шкільні роки Ковалевичем нам всі вуха прожужали, а про Федорова М Ф. ні слова. Він також не числиться серед захоронених в Бучацькій братській могилі.
 Із первинного поховання з Осівець перезахоронили в Бучачі останки Тонконога Петра Петровича-сержанта, командира взводу 786 сп із Полтавської області. Його в час загибелі поховали на сільському кладовищі, тому збереглася могила і пам'ять про солдата.

Див. номер 11

Списки перезахоронених воїнів у Братській могилі в м. Бучач.

Див. номер 1286

У Журналі бойових дій 606 сп 317 сд серед загиблих згадується командир 2 сб капітан Клеванський Роман Ісаєвич, який був з Осівець перезахоронений в Бучачі.

Нагороджено посмертно

У Журналі бойових дій 74 ск відзначино дії командира 2 батальйону 306 ап 155 сд Самсики Петра Олександровича, який загинув разом із усім складом своєї батареї, але не відступив ні на крок. Солдат був похований в с. Осівці і перезахоронений в м.Бучач.

2 рядок

Нагороджено Самсику  П.А посмертно.

Братська могила в Бучачі формувалася в 1952-1953 рр., в неї звозили останки радянських солдат на перезаховання з усіх сіл Бучацького району.

Звичайно майже за 10 років загубилося не одне захоронення.
Наприклад, у Журналі 374 всап вказується, що у с.Осівці 16.04 загинув Глотов-гвардії лейтенант. В списки загиблих він не внесений. Його прізвище також не значиться серед захоронених в Братській могилі в м. Бучач. Де покоїться загиблий невідомо.
     В результаті із тих, про кого йшла мова, троє не мають могили Федоров М.Ф, Зозуля Ф.І та Глотов. Насправді, це далеко не всі. За вулицею Гора в полі є ще й ціле кладовище німецьких солдат, але про нього пам'ятають лише старожили, бо ніщо уже не нагадує на цьому місці про захоронення. Аналогічно з австрійськими вояками І світової війни. А Осівці з давніх давен були значним стратегічним пунктом. Ні одна серйозна війне не проходила мимо села. Якщо брати із глибини віків, то скільки забутих безіменних воїнів лежить в осівецькій землі?