Таємниця 85. Ковалевич Володимир Іванович

На правому березі р. Стрипи біля мосту одиноко бовваніє обеліск радянському лейтенанту, який загинув тут у бою 16 квітня 1944 року, наче зараз тому обеліску не затишно і трохи не по собі.

Обеліск на могилі Ковалевича В.І.

Напис:" Здесь 16 апреля 1944 г. в борьбе с немецко-фашистскими зазватчиками в борьбе за свободу нашей Родины погиб Ковалевич В.И., уроженец Казани" 

Зараз цей напис викликає багато питань і заперечень. В радянські часи сумніватися в істиності подібних заяв було недопустимо.

І фото в такому жахливому стані.

В радянські часи пам'ятник був більш доглянутий з огорожею та квітами біля підніжжя. А зараз так просто на краю лугу, де пасуться корови, незахищений і зраджений мінливою пропагандою.  СРСР також уже небіжчик... Отож, усе змінилося. Про пам'ятник міститься інформація у книзі Андрушків "Некрополі Тернопільщини"

Колись не дочекалася мама сина у Казані у домі на вулиці із дивною назвою Правобулочная (чи може Провулочная).

Марія Тимофіївна відвідала один раз його могилу сина в Осівцях, вірніше пам'ятний обеліск на його честь, бо останки лейтенанта були перезахоронені в Братській могилі в м. Бучач. Мати послухала пафосні виступи піонерів та дізналася про подвиг сина.
Ковалевич Володимир Іванович, командир взводу 45 мм гармат 786 стрілкового полку 155 стрілкової дивізії  першим прорвався під час форсування річки Стрипи на ворожі позиції, але це вартувало йому життя. Не смію сумнівати у подвизі Ковалевича В.І., але здійснений він був  точно не 16.04., коли він був вбитий, бо в цей день в результаті німецької контратаки радянські драпали із правого берега на лівий, де загинув і похований лейтенант.
Перше форсування Стрипи відбулося днем раніше 15.04.1944 р. Вищепреведений факт про обставини загибелі Ковалевича В.І. не підтверджений документально. Це усні перекази, можливо радянський міф.

Проте перед цим, 2 квітня,  лейтенанта представили до нагороди за те, що

Див. номер 9

він відзначився в бою за с. Кошлани Вінницькох області 12.04 1944 р. Здійснюючи командування взводом він підбив німецьку гармату та автомашину, захопив дві 37 мм гармати, повернув їх  в бік противника і відкрив по ньому вогонь. Цим він допоміг виконати бойове завдання батальйону.

Цей факт уже підтверджений у документах.

Наказ про нагородження вийшов після його загибелі.

Цікаво, що з часу свого призову у лютому 1942 року Ковалевич В.І. не отримав жодного поранення.
Отак. А міг би ще жити, якби не війна.