Таємниця двадцять восьма. Етимологія деяких мікротопонімів с. Осівці.
Топоніміка дуже цікава наука, яка досліджує походження географічних назв.
Правильно пояснити ту чи іншу назву, розкрити її смислове значення і походження – означає отримати важливу інформацію про минуле свого краю: його природні умови, економіку, етнічний склад населення, історичні події тощо. Ця особливість географічних назв використовується в історичних та географічних дослідженнях для реконструкції ландшафтів минулого, вивчення особливостей освоєння території, виявлення зниклих ареалів рослин чи тварин. Топоніміка відображає не лише географічне середовище, а й ставлення суспільства до нього. Людина відзначає в середовищі насамперед ті аспекти, які на цей час найважливіші для неї, для її діяльності та існування. Таким чином, топонім – це соціальне явище, яке розкриває реалії колишньої матеріальної і духовної культури населення. У мовознавстві географічні назви нерідко служать єдиним свідченням давно зниклих мов, а в інших випадках, складаючи частину мовного багатства народу, дозволяють виявити важливі факти історичної фонетики, граматики, словотворення. Сучасні топонімічні дослідження обов’язково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя. Ці науки проливають світло на значення багатьох топонімів.
Назви найменших географічних об’єктів, які фіксуються переважно у пам’яті населення того чи іншого села і дуже рідко трапляються в офіційних документах називають мікротопоніми. Це назви кутків у населених пунктах, традиційні народні назви вулиць, місцин в околицях сіл і селищ – угідь, урочищ, балок, ярів, лугів, бродів, перевозів, горбів, джерел, струмків, маленьких хуторів, присілків та ін.
Мікротопоніми можна розділити на дві групи:
1. Назви малих географічних об'єктів, до яких належать іменування природних реалій (боліт, горбів, гір, джерел, долин, шляхів, лугів, пасовищ, полів, ставків, струмків, урочищ, ярів тощо).
2.Іменування рукотворних невеликих об'єктів (вулиць, кутків й частин села, доріг, стежок, криниць, мостів, кладовищ).
Мікротопоніми знають тільки мешканці того чи іншого села і їх не вивчають на уроках географії. Не зважаючи на це сільські мікроніми- найпотужніший, найінформативніший пласт топонімів, однак найменшзахищений від забуття та найменше вивчений. Адже село-це
колиска нації, те місце, де зберігається давнина. В сільських місцевостях найкраще зберігаються надбання попередніх епох у вигляді значної кількості об’єктів, які мають археологічну, історичну, етнографічну, археологічну, культурну, лінгвістичну цінності і здатні стати базою для різноманітних науково-тематичних досліджень. Саме село сприяє збереженню етносу, в село набагато повільніше проникають чужорідні елементи, відтак воно довше зберігає своє культурне обличчя.
За інформативністю мікротопоніми( як і взагалі всі топоніми) можна поділити на ландшафтно зумовлені та історично зумовлені. Історично зумовлені мікроніми відображають інформацію про родові маєтки, землеволодіння, про розвиток промислів та заняття населення , напрями стародавніх шляхів. Дозволяють вияснити, які народи та етнічні групи проживали на цій території.
Ландшафтно зумовлені мікроніми дають змогу відтворити давній ландшафтний облік території.
У селі Осівці виділяються такі категорії мікротопонімів
Ойконіми (назви сіл та присілків): село Осівці, хутір Гупало.
гідроніми – річка Стрипа, струмок Потік.
ороніми (назви гір та горбів) –гори Бручевиця, Поперечна, Лиса Гора, Ванацка.
годоніми (назви вулиць) –Кінець, Границя, Гора, Піддвірна, Заокіпна, Біля церкви, Біля костелу, Біля школи, Біля дитсадка. Біля амбулаторії. Біля сільради.
Мікроніми (назви невеликих незаселених територій) - Панський рів, Курини, Гребельки, Глибока долина, Долинки,Кринички, Ринва, Рудка, На ставу, За Лісом, Гребельки Фазенда.
У нашому мікроареалі найбільшу групу географічних онімів становлять такі, що за структурою не відрізняються від загальних назв.
Вони утворилися в результаті онімізації - переходу загальної назви у власну абсолютно без ніяких змін. Наприклад, назва вулиці Гора пішла від географічного терміна гора, що означає підвищення з чітко вираженою підошвою, схилом та вершиною. Оскільки на такому підвищені виникла вулиця чи куток села, то назва із загальної в даному випадку перейшла в розряд власних.
Споконвіків місцеві жителі займалися землеробством,тому поля були для них джерелом життя та достатку. В зв’язку з цим територія давали милозвучні, зменшино-пестливі, лагідні назви. Наприклад, Долинки - назва поля, що пішла від географічного поняття долинки, яка в свою чергу утворилася від апелятива долина– це рівна плоска місцевість, розташована між горбами чи горами, западина.
Назва іншого поля Кринички є результатом онімізації географічного номена кринички, який є зменшувально-пестливою формою загальновживаного слова криниця. Для новозаселених чи не найважливішою умовою під час освоєнні території була наявність чи відсутність питної води. Тому знайдена смачна, прохолодна, прозора вода одразу ж знаходила своє відображення в топоніміці. Територія з милозвучною назвою Кринички, де з-під землі б’є багато джерел з доброю водою використовується як на позначення гідрооб'єктів, так і на позначення місцевості, на якій розташовані гідрооб'єкти. Вона виражає провідне значення – «джерело, струмок». Етимологія слова виводиться від праслов’янського krinica - джерело, виритий колодязь
Найсмачніша вода в Криничках, кажуть старожили, із джерела Ринва. Загальна назва ринва означає "струмок води". Вона прийшла до нас через польське посередництво із середньо німецької мови. Rinne у перекладі означає «водостічний жолоб», rinnen – «текти, бігти». Воно є спорідненим з готським rinna –«вилити, випустити» та церковнослов’янським "изронити"- «пролити».
Із місцевих гідронімів до даної категорії онімізованих номенів належить власна назва Потік. Вона походить від геграфічного терміна потік – невелика водна артерія. Загальна назва потік означає «вижолоблене, заросле місце, яким тече вода». Вона утворена від праслов’янського tekti - бігти, текти, спішити.
Наявність у давнину значної кількості боліт на Поділлі та їхнє важливе значення в житті місцевого населення як джерела деяких корисних копалин та місць, де ховалися жителі від ворожих нападів, привело до деталізації їх назв. Деталізуючі терміни, як правило, не перекладають, оскільки не мають точних відповідників в інших мовах. Вони характеризують особливості природи, притаманні лише тому регіону, де ці назви вживаються. Прикладом такої деталізації є територія за селом, яка носить назву Рудка. Рудка означає «іржаве багно, болото, мокра заболочена низовина». Друга назва цієї території Гребельки свідчить про те, що для осушення землі тут місцеве населення зводило гідротехнічні споруди. Загальна назва гребля означає «насипний горб», «невеликий земляний насип». У гуцульських говірках функціонує термін гробля з семами «насип, вал для стримування води в ставі, загата», «поміст, вистелений біля багна, вал для переїзду через болото», «рів, яким тече вода під час зливи», «бита дорога, гостинець». На Поліссі гребля – це «земляний насип, який перегороджує річку чи іншу водойму», «висипана дорога». Значення «дорога через болото», «продовгувате підвищення» є пріоритетом для Волині. На старих польських картах с. Осівці ця назва позначена як Grobelki. Київський мовознавець Вербич С. вважає, що слова з коренем гроб- ілюструють стрижневе поняття «щось насипне, викопане». Історично термін гребля означає в більшості випадків «вал, окіп, рів» від праслов’янського ghrebh - шкрябати, копати. Враховуючи місцеві особливості розташування малого географічного об’єкта, робимо висновок, що у с. Осівці даний мікротопонім з’явився на позначення «польової місцевості, де раніше було болото».
Невід’ємною частиною лісостепових ландшафтів Поділля є ставки. Їх виникнення пов’язано з поширенням такої значної для господарства галузі, як рибальство. У досліджуваній місцевості ця рукотворна водойма знаходиться за селом. Її важливе значення для місцевих жителів сприяло виникненню мікротопоніма На ставу.
Береги річок та острівці завжди манили до себе сільську дітвору. Це улюблене місце розваг та відпочинку. Такі привабливі місця ,звичайно, не залишалися без найменування. У селі Осівці місцем дитячих забав стала Кемпа. Кемпа - назва території між двома рукавами Стрипи: за мостом біля г. Бручевиця річка розходиться на два рукави й сходиться в одне русло біля місцевої гідроелектростанції. Загальна назва «кемпа» означає острів на річці та є запозиченням із польської мови kepa-купка, kepina-острівець. Даний термін споріднений із українським словом купа. В даному випадку назва позначає місцевість, яка з погляду географії є островом.
Для ведення осілого скотарства важливу роль відіграють пасовища. Кемпа використовувалася здавна як луг для випасаюння худоби. В іншій стороні села худобу випасають у місцевості Вільшина– назва території за селом зі сторони вулиці Кінець, яка з’єднує с. Осівці і с. Бобулинці через міст. Онім походить від географічного апелятива вільшина – зарості вільхи. Загальна назва вільшина - дериват від апелятива вільха - листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових.
Ранньою весною виганяють худобу на Луг - низовину над річкою Стрипою. Її назва – це лексико - семантичний дериват від географічного терміна луг, який у літературній мові вказує на «порослу травою і кущами місцевість», «низовину, порослу лісом», «низину біля річки», «ліс на низині», «ліс на низині біля річки», «викорчувану місцевість», «луг заливний». Лексема луг сягає індоєвропейської семантики і в праслов’янській мові luka - означає «кривизна, затока, вигин річки; місцевість у вигині річки, луг». Стосовно с. Осівці мікротопонім Луг вживається на позначення низовини над річкою Стрипою за мостом зі сторони с. Бобулинці.
Курини- територія за селом.
Назва походить від кура-курява, завірюха. Вітри тут спричиняють літом куряву пилу, а зимою- завірюхи-куряви снігом.
На карті «План земельных участков по с. Оссовцы Бучачского района за 1859-1861 года». АІІІ 27 ця назва записана польською мовою– Kurzany, звучить і у перекладі на українську означає «пил».
Ландшафт села досить мальовничий. Поряд з горами тут зустрічаються також і улоговини. Одна із них носить назву Глибока. Ця назва результат онімізації прикметника глибока із вказівкою на зниження в земній корі. Онім вживається ще у формі Глибока долина. Поля за селом називають Лани. Назва утворена від апелятива лани - поля, ниви.
Серед годонімів також зустрічаються випадки онімізації. Наприклад, в основі назви вулиці Границя лежить апелятив границя - межа, лінія, яка замикає простір села». Слово виводиться із праслов’янського granca- «грань, край». Назва вулиці Кінець походить від слова загального вжитку кінець - «крайній пункт, межа протяглості предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; протилежне початок".
До к. 40 рр. ХХ ст. неподалік від села існував хутір Хатки. Назва пішла від зменшувально-пестливої форми слова хата – одноповерховий житловий будинок. Старожили свідчать про те, що після війни тут часто переховувалися воїни ОУН-УПА. У радянські часи хутір був ліквідований. Хутори становили перепону на шляху запровадження соціалістичних методів господарства, проведення колективізації. Крім того, вони стали осередком підтримки українського національно-визвольного руху в 1940–1950-х рр., у зв’язку з цим сталінський режим доклав усіх зусиль для ліквідації хуторів.
Назва іншого покинутого хутора Гупало - це лексико – семантичний дериват від дієслова гупало. Дієслово, в свою чергу, утворилося від німецького запозичення: haufen - купа, натовп (купи зерна, натовп працюючих).
На території села існують новітній мікротопонім – мігрант Фазенда - назва полів за фермою. Він утворений від апелятива фазенда - латиноамериканської назви на позначення великого земельного володіння, що була перенесена на невеликі наділи селян села Осівці після масового перегляду популярного телесеріалу «Рабиня Ізавра».
Крім згаданих новітніх мікротопонімів, існують давні, які також вказують на місце розташування.
Зади–назва полів, що означає місце за дворами, позаду будинків, хат. Гора Поперечна, яка знаходилася поперек Лисої гори та Ванацкої.
На цьому закінчимо перелік мікротопонімів, які утворилися методом калькування загальної назви, що стала власною.
В населеному пункті дуже поширені назви з просторовими прийменниками «під», «коло», «на», «за»: За Стрипою, За лісом, Коло церкви, Біля сільради і т.п. Одна із найцікавіших назв За Окопом.
Вулиця розміщена перпендикулярно до глибокої природньої улоговини. З першого погляду можна припустити, що саме таке місцерозташування вплинуло на назву вулиці. Але вулиця розташована не за улоговиною, а перпендикулярно до неї. Богдан Чепурко згадує: «У Глибокій (назва улоговини за горою Поперечною) знизу до верху протилежного пагорба (Лиса гора), ще донедавна були окопи (“ксьондзові шанци”), у яких ми бавилися „пеканки” та різних „військових” ігор. Ще вище, по дорозі на Гребільки (інша назва – Рудка) збереглися бетоновані укріплення». Проте ці окопи далеко в від вулиці.
Глибоке дослідження семантики назви географічного об’єкта дозволяє знайти грунтовніше наукове пояснення мікротопоніма. Виявляється, що давні кордони поселення позначалися насипами, каменями, що називалися кіпцями, окіпцями, копцями. У назві За окопом чітко виділяється апелятив окіп. Вулиця замикає село з півночі - далі ідуть поля. Тобто дана назва виникла на позначення межі, закінчення території заселення осівчанами. Оскільки мікротопонім вказує на те, що вулиця знаходиться за окопом (окіпцем), то свідчить про розширення села з часом за межі встановлених кордонів. Мікротопоніми такого типу Сокіл Н. відносить до найменувань на окреслення підвищеного рельєфу. Дійсно вулиця знаходиться на невеликому узвишші.
Отже, врахування місцевого лінгвістичного контексту допомагає розшифрувати, нібито, семантично невмотивовані назви, які в процесі функціонування зазнали деформації первинної семантики, переосмислень, народно етимологічних зближень.
Через село протікає декілька струмків, які місцеве населення називає Потоками. Загальна назва потік означає «вижолоблене, заросле місце, яким тече вода» утворене від праслов’янського tekti - бігти, текти, спішити. Кутки села розміщені біля місцевих струмків (потоків) називають Коло Потока, За Потоком. Оскільки невід’ємною частиною ландшафту села є рукотворний ставок у місцевості виникник мікротопонім На ставу. Крім того вживаються просторові мікротопоніми За Лісом, Під Лісом пов'язані із наявністю насадженого лісу в селі. А оскільки село простярається вздовж водної артерії села р. Стрипи, то тут фігурують назви кутків Над Стрипою, За Стрипою. Назви, що складаються з прийменників коло (біля), за, над, під відображають ге тільки ландшафт населеного пункту, але його інфраструктуру, в основному сучасну: Коло амбулаторії, Коло школи, Коло дитсадкаі т.п. Проте стійко тримається у вжитку населення мікротопонім, який вказує на існування уже знищеного об'єкту-це наза вулиці Під двором - біля якої знаходився двір польського пана Ігнатія Цивінського та його нащадків, а з 1926 до 1939 рр. тут проживали пани Ценські.
Частина мікронімів утворилися в результаті поєднання прикметникіа та іменників: Лиса Гора, Глибока долина, Панський рів.
Назва Лиса гора вказує на слабкий рослинний покрив підвищення, Глибока долина відображає у своєму звучанні рельєф місцевості-пониження земного покрову.
Назва Панський рів вказує на наявність в рельєфі села яру, глибокої вузької долини. Прикметник «панський» визначає приналежність прилеглих полів разом із яром власнику за майновою ознакою. В даному випадку до 1939 року довколішні поля належали панам Ценським. Зараз місцтну називають просто Рів.
Мікротопоніми – явище соціальне. У їхньому звучанні часто відображено ставлення народу, до тієї чи іншої місцевості та закладена її характеристика.
Неподалік від Осівців знаходиться хутір Весела гора. В основі назви лежить географічний об’єкт гора, тому що поселення розміщене на узвишші. Хутір розташований у мальовничому місці, де людям було приємно жити. Веселий-приємний на вигляд, світлий, яскравий. Невеличке поселення утопає в садках, які збереглися до цього часу.
Архаїзмом, що вийшов зі вжитку є мікронім Лимареве - поле за селом. назва польової місцевості, власність лимаря. Лимар- це майстер, який виготовляє ремінну збрую для запрягання та сідлання коней, упряж. Раніше практично в кожному селянському господарстві були коні, які використовувалися для обслуговування потреб землеробства. Назва є історично та соціально зумовленою, яка нагадує про зниклу професію. Зараз вона як архаїзм вийшла із вжитку мешканцям села.
Є ще частина мікротопонів із незрозумілою етимологією, чиє звучання не викликає у нас ніяких асоціацій із знайомими нам термінами. Саме вони становлять найбільший дослідницький інтерес. Вони походять від давніх мов, що вийшли із вжитку. Наприклад, назву р. Стрипа деякі вчені виводять від фракійсько-іллірійської групи мов, інші - сармато-скіфської.
Проте, як правило, такі назви мають слов'янське походження, але їхнє звучання склалося внаслідок фонетичних перекручень: Ванацка від первісного Ланацка, Бручевиця від Кручевиця, Літровня від електростанція, скільки разів перекручений ойконім Осівці важко поразувати (Бусовче, Гусовче, Госовче, Гвсовче, Всовче, Вшовче, Усовче, Восівці).
Мікротопонім Ванацка у селі настільки частовживаний, що заслуговує на те, щоб приділити йому увагу.
Звучання даного мікротопоніма було видозмінено із «Ланацка» - назва території, де розкинулися сільські лани- ділянки землі. Не дивно, що його походження веде нас до апелятива ланац - міра землі. Це слово потрапило в українську мову через посередництво польської та чеської мов і запозичене з середньоверхньонімецької. В даному випадку звук [л] трансформувався у [в] у результаті дисиміляції під впливом польської вимови, тому з часом стало звучати не Ланацька, а Ванацька.
Більш стійкими у вжитку, як бачимо, є ланшафтно зумовлені мікроніми. Історично зумовлені топоніми нестійкі до забуття і мінливі. Вони змінюються відповідно до соціально-економічної ситуації.
У селі зараз не вживаються назви Лимареве, Панський рів, Гупало: Лимареве та Панський рів через архаїчність професії, Гупало через те, що хутір перестав існувати. Ці назви було виявлено архівним методом, під час роботи із старими картами. Мікронім Фазенда, як стихійно виник в к. 80 років ХХ ст.,зовсім недавно, так швидко і вийшов із вжитку. А ще скільки топонімів забулися назавжди. Безліч.
Деякі мікроніми мають множинні версії походження (Осівці, Бручевиця, Стрипа), всі інші-однозначні (Піддвірна, Гора, Заокіпна, Кінець, Границя і т. д.).
Множинні пояснення походження характерні для топонімів, які були дані певним об'єктам у часи заселення етносами, чиї мови уже давно не вживаются на нашій території або зникли зовсім та з фонетичними перекрученнями. Ця категорія топонімів найващі для дослідження, бо невідомо, які звуки у назві зазнали перекручень - як спрацювала народна творчість і що перекрутила народна пам'ять. У дитинстві грали гру Спорчений телефон. Так це щось схоже, тільки маштабніше. Єдине, що не заперечиш і що підтверджено дослідженнями багатьох краєзнавців: - " У кожному топонімі живе дух давнини та кров предків".
