Таємниця 46. Осівецький діалект

Таємниця сорок шоста. Мова осівцька, діалектна.
Мова -це так прекрасно. В устах майстра слова вона звучить як музика. Як приємно читати і слухати красу слів-звуків, що перетворюються у неперевершену гаму почуттів.
Чому для людини дуже важливо вміти передавати все, що її хвилює словами? Щоб її розуміли інші. Це важливо. Але найперше, щоб зрозуміти себе, свій внутрішній світ і світ, що тебе оточує. Вплив слова дивовижний: ним можна вбити і ним можна воскресити, незалежно усвідомлюєте ви це чи ні. Краще свідомо користуватися мовою на благо, бо тільки тоді вона стає джерелом натхнення і життя.  Мова, як гора Сім-Сім, відкриває свої скарби лише тим, хто готовий ними правильно користуватися.
На жаль, українська мова зараз, як не боляче це звучить, нагадує скалічену дитину,  скалічену суржиком, русизмами, жаргонізмами, сленгом і ще богзна-чим. Коли я чую такі тексти, мені здається, що мова плаче. А може це плаче моє серце?
 Чи в часи нинішньої  глобалізації достатньо любити лише рідну мову? Чи для людей, які знають десятки мов, рідна мова втрачає  притягальне значення?
Здається, молодь зараз більше любить англійську, що, як і сучасне суспільство, дає більше волі, містить менше умовностей у спілкуванні( "без зайвих заморочок", без розділових знаків за правилами, без речень, ускладнених дієприслівниковими і дієприкметниковими зворотами і т.п.).
Значення рідної мови, як прекрасний дар Бога, усвідомлюється з плином часу і в життєвих випробовуваннях.
Люди, що перебувають в іншомовному середовищі і немають можливості спілкуватися рідною мовою, дуже страждають від цього. Тому існує діаспора, щоб зібратися носіям однієї мови і насолодитися спілкування нею. Можливо Ви ще не стикалися з цим,  та умовах безвізу багато хто матиме можливість це відчути на собі.
Чому я почала з Оди мові?  Із вдячності, що можу  передати словами дещо важливе для мене. Те що ми передаємо словами в сприятвилих умовах можна реалізувати. На це і покладаємо сподівання. Бо якщо світ не почує тебе, то як піде тобі назустріч?
Ви загубилися в цьому світі, розгубилися?Говоріть, говоріть про все, що вас турбує.  Хто багато говорить, як правило, не схильний до депресії.( але може договоритися))) Отже, мова - це чудовий антидепресант. У лісі, хто загубився,  кричить а-у. Ваш звуковий посил  світу має бути зрозумілим, якщо вас не знайдуть, то ви точно знайдете самі себе, свій шлях, що виведе вас на потрібну стежку. Мова - це ще й чудовий навігатор у житті. Головне, щоб навігаційна система була налаштована павильно, на основі  принципів  людяності-як у нас прийнято говорити: на основі загальнолюдських цінностей. Хоча... І вони, на жаль, зараз  сильно деградують.
То де ж шукати правильно налаштований навігаційнмй пристрій, що не дасть збитися у житті із доброї стежки?
Не відповідайте.
Я знаю.
Так от, про мову осівецьку, діалектну, яка є для кожного жителя села всім про що йшлося вище: і навігатором, і антидепресантом, і караючим мечем( коли сусіди посваряться) :)
Переважна більшість лексем у словниковому запасі середньостатистичного осівчанина сягає загальнослов'янських коренів. Цей говір вчені класифікують як наддністрянський. Він поширений також на території Бучацького району та Тернопільської області.

Гаврило Шило, який досліджував особливості цього діалекту, використав приклади говірок 650 сіл, в тому числі с. Білявинці, найближчого сусіда с.Осівці. Проте в межах поширення наддністрянського говору  бувають відмінності у мові навіть у сусідніх селах. У його лексиці побутує значна кількість запозичень із інших мов, зокрема польської, німецької, румунської, угорської єврейської та ін.

З польської мови до наддністрянських говірок були запозичені слова варґа (губа), варґатий (губатий), гарбата (чай), ґудз (вузол),  нендза (нужда), нецки (ночви), мидлиця (таз), позлітка (фольга), таний (дешевий), тлушч (жир), цвинтар (кладовище).
 Тривале перебування Галичини під впливом польської мовної стихії залишило слід у наддністрянських говірках: полонізми становлять чи не найчисленнішу групу їхніх запозичень.
За посередництвом польської мови проникли в наддністрянський діалект германізми. Чимало із них збереглося у говорі осівчае з часів німецької окупації Другої світової війни.
 Германізми: вінчувати ( Вінчую вінчую, де горівку чую. Де горівки не чувати, там не зочу вінчувати);
бамбетель- окраса і гордість кожного дому в Західній Україні-дерев'яне розкладне ліжко,
гафтка -дротяна застібка);  клюцки -локшина;
пляц -місце, подвір'я;
рипитувати -голосно плакати, кричати;
цайґовий - із бавовняної тканини; шубир- засув у комині;

Румунізми:
килавий - хворий на грижу;
кулястра -молозиво; румигати -пережовувати;, цабанити - важко нести, у переносному значенні- сварити.

Мадяризми:  ґанч -вада, хиба.

 Елементи тюркського походження:
галька- спідниця;
 ясік -невелика подушка; мешти -туфлі;
байда - великий шматок хліба;
товар -худоба.

Із єврейської збереглися у мові осівчан лексеми:
бахур - підліток;
 гаман -жебрак;
мишігин - несповна розуму;
скапарити -зробити будь-як.

Цікавий феномен творення майбутнього часу у говорі села. Його утворюють за допомогою дієслова бути та дієслова в  минулому  часі: буду ходиЛА, буду робиВ,

В більшості випадків відпадає потреба вживання м'ягкого знака на письмі  через специфіку у вимові таких слів як мнєсо, цвєк, бурак, але дев'їть. Від м'ягкого знака все-таки остаточно не відмовляємося.

В Орудному відмінку фігурує закінчення -ов: руков, ногов, головов.

І звичайно, частка сє, яка вільно переміщається у реченні: може стояти в кінці дієслова, а то й перед ним: Я сє старала.

А також безліч специфічних слів, які роблять мову осівчанина незрозумілою для жителів центральних регіонів України:

Від своєї бабусі чула в дитинстві слова нанашка- зрещена мати та гумно - подвір'я. З того часу уже їх застосування у мові осівчан не помічала.

На кухні серед посуду ( начиннє) обов'язково мають бути килішок( стакан), рондель ( сковорода), путня( відро), банєки(кастрюлі), горнєта( кружки), лижки( ложки), виделки( вилки). А все для того, щоб було зручно готувати і споживати пляцки,перекладанці( випічка), тертюхи( деруни), натину( тушена в сметані молода дика лобода), ніц( безе). І ніц( зовсім) не переживати, а спокійно їсти писком( ротом) і не плямкати варгами(губами).
А улюбленим видом транспорту всіх бахурів у селі є ровер. Круто!
В Америці на "Ровері" їздять тільки найбагатші, а у нас - кожен шмаркач.
Якщо Ви потрапили в Осівці слід навчитися правильно вимовляти такі слова, як: стів( а не стіл), горівка,зара ( а не зараз) , мнясо, здоровля, щістє.
А деякі  слова мають однакове звучання із літературними зразками української мови, але  значення інше. Наприклад,
крісло-це стілець, другі-інші,прикра (людина)-скандальна, все-завжди.
У колоритній мові осівчан можна зустріти цікаві фразеологізми:
Потрібно, як дірка в мості.
Потрібен, як зайцеві стопсигнал.
Дивитьсє,як вовк на звізди.

Та ще багато чого іншого. Може Ви щось цікавого пригадаєте?