Таємниця 69. Про Ольгу
Хто знав Ольгу Стравинську, сестру графа Вітольда Ценського з Осівець, запам'ятали її як маленьку і дуже милу жіночку.

Народилася вона в 1882 р. у Водниках і в сім'ї Ценських була 4 дитиною.
 Ольга побралася з високим та ставним молодим військовим Едвардом Стравинським дужої статури. У придане отримала с. Водники і с. Лани. У них знайшлося 6 дітей. Одні: пішли в батька-міцні та високі, інші: в матір-дюймовочку: дрібні та тендітні.
Ольга з дитинства виявляла інтерес до образотворчого мистецтва. У 1911 р. вона закінчила Школу різьби та малярства в Парижі.
Оскільки в неї була велика сім'я, то повністю творчості вона не змогла себе присвятити, проте виконувала копії картин та скульптур на замовлення.
Із її робіт збереглися мало: ослик - дипломна робота із Художньої школи і підсвічник і накладка на флакон для духів із зображенням герба роду Ценських.

Дивним способом через роки загублений ослик знайшов дорогу до родини нащадків Ольги. Ця статуетка зникла з дому Стравинських разом з іншим майном в невідомому напрямку, а дім був зруйнований до основ. Ще 1939 р. Ольга з дітьми змушена була покинути маєток на поталу більшовикам, оскільки він був конфіскований  радянською владою. Її чоловік в цей час переховувався у Львові. Деякий час Ольга жила в селі в халупі, а 1940 переїхала до Галича, де і була арештована та відправлена в Казахстан на заслання.
У 90-х роках ХХ ст. її син Стефан відвідав  с. Водники і на своє превелике здивування у  місцевій церкві побачив витвір своєї матері- ослика. Він викупив його і вивіз у Польщу. Зараз ослик зберігається в родині доньки Стефана-Анни і нагадує внукам та правнукам про нелегку долю їхньої бабусі.

На час депортації Ользі уже виповнилося 58 років, вона страждала на хворобу серця. Тяготи заслання погіршили її здоров'я та вкоротили життя. У грудні 1940 року Ольга Стравинська померла.
На місці поселення в Казахстані не було навіть необхідного мінімуму для життя людини: не вистачало одягу, взуття, посуди, вони голодували. Все це описувала Ольга в своїх листах до родичів. У них відображено важкі останні дні маленької жінки, на кінцевому пункті її маршруту життя Водники-Париж-Актюбінськ.