Млини - неодмінні символи землеробської культури. Їх почали зводити в Україні з ХIV ст. Перша письмова згадка про млин в с.Осівці за документами ДАТО відноситься до 1913 р, але побудований, звичайно, був набагато раніше.
Дослідження млина та русла р. Стрипи здійснювало Гідрографічне бюро, а заміри робив Петро Владислав Яцковський.
Млин був гребляний підсубійний з підливним (нижньобійним) водяним колесом, де вода подавалася до нижньої частини. Гребля у відмінному стані збереглася до нашого часу.
Друга згадка відноситься до 1914 р. Російська окупаційна влада в цей час здійснювала перепис майна окупованих територій новоутвореного Галицько-Буковинського генерал- губернаторства. В перелік майна осівецького графа Александра Потоцького було внесено млин. Він чудово зберігся після І світової війни і наступний його опис був здійснений працівниками Гідрографічної служби Польщі в 1926 р. У " Технічному звіті", датованому цим роком власником млина уже вказаний " ясновельможний пан Вітольд граф Ценський". Очевидно, огляд млина відбувся у рік прийняття Осівець у своє володіння Вітольдом Ценським.
Відповідно до даних Гідрографічного товариства млин був оснащений турбіною силою 40 Н.
Млинівка довжиною 337 м широтою 8 м глибиною 1, 5 м провадила воду до до турбіни, а за 35 м перед турбіною на греблі проходив кам'яний міст, яким осівчани користуються до нині. Через шлюз надмір води направлявся до дальньої млинівки.
За даними Гідрографічного бюро станом на 1913 р. водозбір р.Стрипи становив 1.100 км.кв. за обрахунками гідрографа П.В. Яцковського. Найвища вода (катастрофічна) становила 152 м. куб. за секунду. Велика вода бувала дуже рідко, в час танення снігу, тоді річка незначно виходила із берегів і заливала прибережні луки, але цей стан тривав недовго. Стрипа поверталася в свої береги не завдаючи шкоди угіддям селян.
Ширина ріки в районі млина становила на той час 40 м , а правий берег підносився на 2 метри вище від корони плотини.
Цікаво порівняти сучасні гідрографічні характеристики р.Стрипи. Візуально можна сказати спираючись на дані 1913 р. та 1926 р., а також довіряючи пам'яті старожилів села, що річка стала мілкішою та поступово замулюється. Не стало уже і млина.
В 1952 р. в радянські часи його споруда була облаштована під електростанцію. У 70- 80 р. вона уже не діяла, але кам'яна будова млина, хоча в розореному вигляді, проте збереглася і стала улюбленим місцем ігор місцевої дітвори.
В часи незалежної України тут знову відновлено електростанцію, що перебуває у приватній власності.
Немає коментарів:
Дописати коментар