Таємниця 7. Бручевиця

Таємниця сьома. Бручевиця.

Гора з такою назвою височить над Стрипою.

З неї видобували  вапняковий камінь. Каменоломня поглиблювалася з року і рік. Камінь ішов на будівництво доріг та будинків.
Єва Ценська - Федорович свідчить, що перед війною у шарах каменю було відкопано урну, а в ній кістки, старі монети і прикраси. До Осівець приїхав професор Сулимирський, польський археолог і забрав знахідку на дослідження. Займався він вивченням культури сарматів. Результати досліджень осівецької знахідки невідомі, оскільки вони залишилися не відображеними у працях вченого. Поясненням може бути те, що дана знахідка не відносилися до кола досліджуваного питання археолога, тобто не належала до сарматських поховань.

Проте цікаво розібратися, яке ж плем'я залишило по собі це захоронення. Раз це була урна, значить для етносу характерне поховання трупоспаленням. Ярослав Пастернак досліджуючи черняхівську культуру та археологічні знахідки пов'язані з нею звертає увагу на те, що подібні до осівецьких керамічні знахідки були виявлені у Дулібах, Берем'янах, а в с. Сороки ще поховання цієї культури за описом дуже схоже до поховання на г. Бручевиці в Осівцях. Значить виявлене в с. Осівці захоронення на г. Бручевиця належало дако-фракійцям-гетам-костобокам, предкам тиверців, як частини антів-предків сучасних українців (за твердженням М. Грушевського).
З однією загадкою розібралися. Перейдемо до іншої.
За свідченням Єви Ценської-Федорович під горою Бручевиця, порослою молодим лісом, були прокладені тунелі, які з'єднували осівецький замок з бобулинським і бучацьким. На жаль, тунелі були засипані. Саме на Бручевиці, як повідомляє Т. Кунзик, знаходився середньовічний оборонний замок.  Єва Ценська - Федорович  про замок на Бручевиці не пише нічого. Вона повідомляє, що оборонний замок був зведений на руїнах домініканського монастиря на протилежному боці р. Стрипи навроти Бручевиці.
В усному приданні все ж збереглася згадка про замок із білого каменю на Бручевиці. І не дивно, бо тут же здавна знаходилися Каменоломня опоки. 
Хто звів цей оборонний замок: чи Януш Зарваничка, чи пани Бучацькі чи легендарний Ставинський не ясно. У тунелях, які вели до Бучацького замку зацікавлені, звичайно, були пани Бучацькі, але право облаштування резеденції  у селі ще раніше у 1442 р.відповідно до королівської грамоти отримав Януш Зарваницький. Надаючи такі грамоти,  королі розраховували за допомогою шляти перетворити  міста і села Галичини на опорні пункти польської влади.
 Отже, замок, очевидно, почав зводитися відповідно до Королівської грамоти у с. 15 ст., а був зруйнований під час польсько-турецької війни 1668-1672 рр.
Слідів формеці не залишилося. Та це й не дивно. Природа і люди  уміють дуже добре справлятися із матеріальними залишками минулого.) Навіть від набагато молодших історичних об'єктів с.Осівці таких як палац Ценських, їхній фільварок та хутір Гупало не залишилося надземних доказів. А земля, звичайно, ховає багато таємниць. Більшість із меншканців села, які народилися після ІІ світової війни і не підозрюють, що у селі був палац. А це порівняно недавня історія. А що уже говорити про глибоку давнину? Таємниці невеликих сіл часто помирають разом з людьми. Тому історія села відтворюється, по-суті, на крихтах інформації, які дивом вціліли  в архівах.
То був замок на Бручевиці чи ні?
 Фортифікаційні споруди, як правило, будувалися на підвищенні-це свідчить на користь Бручевиці. Схоже,  саме тут проходили тунелі. Швидше всього  з протилежного боку Стрипи під давнім домініканським монастирем, а отже, палацом Ценських їх не було, як стверджує пані Єва. Інакше їм приходилось пролягати під р. Стрипою для з'єднання з бучацьким та бобулинським замками. А чи це можливо? Під палацом Ценських, правдоподібно, були лише обширні підвали.
Оборонний замок на протилежному боці Стрипи, про який сповіщає пані Єва, вірогідно, був споруджений пізніше, у к. 17 ст., після зруйнування Бручевицького замку.

 Ще одна із загадок гори Бручевиці-це  походження її назви.
Як варіанти вирішення цього питання можна розглянути такі версії:
1.Назва ороніма Бручевиця - похідна від обруч- Обручевиця. Найменування утворилося для позначення підвищення у місцевості круглої форми.  З часом  звук  [о] відпав в процесі багатовікового вживання назви.Отже, назва утворена від апелятива "обруч" на позначення круглої форми та суфіксів –ев, -иц-я.
2.Первісна назви гори вимовлялася як Брушевиця. Кореневе бруш  пішло від давньослов’янського брюхо-живіт, середина, надра, на позначення форми гори. З часом глухий [ш] став [ч], а назва легшою для вимови Брушевиця-Бручевиця
3.  Від слова «брус». Брус-це камінь чотирикутної форми. Гора  складена з  вапняку. Тут деякий час був кар’єр, в якому добували для потреб будівництва вапняковий камінь. Або по-іншому сказати-вапняковий брус. Тобто первісно назва вимовлялася, як «Брусчевиця». В процесі тривалого використання звук [с] був асимільований, тому сучасна назва вимовляється «Бручевиця».
4. Одне із значень  слова бручевиця – це «молодий ліс на місці згарища». На місці старого лісу  на горі забрунькувався («брунька») молодий.
5. До речі, цей ліс сосновий - бір -Бірчевиця, а з часом в результаті фонетичного перекручення склалася вимова Бручевиця.
6. Мриглод М. П. дослідила розряд основ мікротопонімів, що вказують на шляхи сполучення, а саме: брід, бручевиця, гостинець, дорога, лінія, мурованка, переправа.
Звідси виводиться ще одна версії походження назви  гори: «бручевицею» називають викладену каменем дорогу. Гора втратила свій первісний вигляд через створений кар’єр вапняку. Коли вона була цілою, то по ній, а далі через ліс вела дорога в поле.  Сліди цієї дорги видно до цих пір. Вапняк, що вибився назовні з-під рослинного покриву в місці дороги, створював враження шляху  викладеного бруківкою. Тому казали: «Їду у поле бручевичею». Загальна назва «бручевиця» -  це зменшувально-пестлива форма слова бруківка, що  має значення «дорога, вимощена каменем».  Димінутивна форма  (з відтінком зменшуваності)  створена за допомогою суфікса - иц-я від поняття бруківка, вказує на те, що через гору пролягала не основна, другорядна невелика дорога. З часом загальна назва на позначення шляху сполучення стала назвою гори, по якій він пролягав. Більшість версії походження назви Бручевиця так чи інакше відбивають кам’яну природу гори. Народ, даючи назву географічному об’єкту завжди виділяв найсуттєвіші його риси, визначав основну суть його значення в житті місцевих мешканців.

7.  Візьмемо до уваги як апелятив можливої назви гори слова збор — забор - «огорожа». Гора  наче створює наче огорожу навколо села зі сторони вулиці Гора. В даному випадку звук  [о] відпав  у процесі вживання назви.

8. Назва вживається в усній вимові також у формі Збручевиця, що є похідною від географічного апелятива збручі- болотисті луки.   На підтримку такої версії вказує характеристика місцевості: гора піднімається над луками на берегах р. Стрипи, які під час повені заливаються водою.
 До речі, хто і коли вперше передав на письмі звучання назви гори? Польською мовою Т. Кунзик та Єва Ценська-Федорович, українською- Б. Чепурка та ще Леся Мулярчук у своїх віршах.

Пізній вечір. Зрадлива тиша,

Як чаклунка, ввела в оману

Гора Бручевиця понад Стрипою

Наче привид стояла в тумані.

9. Єва Ценська- Федорович виводить звучання назви гори від слова польського слова бручіти - текти, bruic-бруя, струя, струменіти. Тут віками текла-бручіла кров пролита у боях. Якщо врахувати, що на горі знаходився середньовічний замок, то в часи татарсько - турецьких набігів тут неодноразово  могли проходили бої з метою його завоювання.

Цю версію підтримує Б. Чепурко. Він навіть видав збірку віршів під назвою " Бручевиця-кров нестерпна".
10. Для пояснення походження назви гори можна підібрати досить багато версій. Складається враження, що звучання ороніма виникло в результаті фонетичного перекручення, що є досить частим явищем. Але якого із вищеперечислених? Вірогідно гора первісно була названа Кручевицею від слова круча- гора із стрімкикими, крутими берегами. Слова на - иця характерні для жіночого роду і часто творять зменшувально-пестливі форми: землиця, травиця, вербиця. Отже, Кручевиця-це невелика гора, можна сказати горб, із крутими схилами. Насправді так і є. Але як Кручевиця стала Бручевицею? Тут бір, тут брус, тут збруч і брюхо. Ці версії номінації гори накладалися одна на одну і  видозмінили первісно дану назву народом багато віків назад. Та найбільше на зміну звучання слов'янської назви гори вплинув німецький елемент.
11. Bruch у перекладі з німецької означає "поломка, перелом, облом, лом, уламки, тріщина". Можливо гору так назвали через залишки руїн середньовічного замку, такого давнього, що про нього навіть переповідки не дійшли до нашого часу.
12. А тут уже зовсім цікаво - bruch часто вживається як спрoщення від Steinbruch-"каменоломня". Здається,-в десятку? Отже, Бручевиця - це невелика каменоломня. Народ завжди називав речі своїми іменами). Оскільке оронім має німецькі корені, то назва могла бути дана горі представниками давніх германських племен-готів, а можливо монахами - домініканцями, серед яких завжди було багато німців. До речі, звідки домініканці брали камінь на будівницво свого монастиря?
Можливо, в пізнішому часі якийсь німець добре заробив на горі, тримаючи тут каменоломню. На німецьку основу було накладено сдов'янську вимову і суфікси. Таким чином утворилася зменшувально-пестлива назва Бручевиця. Так Кручевиця стала Бручевицею.

 Syn