Таємниця 8. Як жилося в Осівецькому палаці

Таємниця восьма. Як жилося в  Осівецькому палаці.

Сім'я Вітольда Ценського переїхала в Осівці у 1926 р. із Єзуполя, звідки походила  його дружина Ангеліна з роду Дідушицьких.
Місцевий столяр Будакевич виготовив меблі для двору: шафи в стінах, великі скрині під вікнами на теплі хутра, дубові столи і різьблені крісла, полиці для варення, кручені сходи в їдальні на другий поверх.
В руїнах було знайдено декілька тарілок з гербом Помян в голубому обрамленні, виконані на замовлення. Вітольд зметекував, що такі тарілки можуть бути поза межами двору. Він оголосив в селі, що за кожну гербову тарілку  дає чотири інших. І в такий спосіб скомбінував цілий сервіз, яким довго користувалися при дворі.
У подружжя Ценських народилося три дочки: Єва у 1923 р. Аня у 1925 р. і Марія (Лілія) у 1927 р. в Осівцях.

Єва

Аня і Ліля,1930р.

Сестри Ценські

Їх доглядала гувернантка німкеня Христина. Аня була заводилою у всіх дитячих іграх і у всьому була найкращою: вправно їздила на коні , плавала як риба, малювала, писала п'єси, організовувала змагання. Крім того Аня грала на піаніно. Її вчителем був Саша Шавловський-відомий піаніст, який гастролював по світу поки не потрапив у залежність від стакана.(
Шавловський з приходом більшовиків був вивезений у Сибір і там помер від голоду.((
   Молодша Ліля любила  гратися сама і не прагнула товариства, навчання уникала, як вогню, через що мала постійні неприємності від батьків.
Єву у 6 років відправили на навчання в Ніжнів, а пізніше у Язловецьку  школу при монастирі. Дівчата крім основ наук проходили там курс Червоного Хреста і отримували диплом санітарки.

Свідоцтво санітарки.

Таке навчання мали пройти всі дівчата шляхетного походження. Пізніше до Єви приєдналися її сестри. (У 1945 р. монастир був закритий).

У Ніжневі.

У Язловці.

 Панське життя не представляло собою неперервну череду бенкетів. Бути паном в той час означало бути добрим господарем. Вітольд захоплювався розведенням породистих коней.  Адмініструванням панського фільварку займався пан Петрашевський. Пани Петрашевські тримали пасіку, кроликів, котів.  Пані  Петрашевська, німкеня народжена в Росії, під час більшовицької революції втекла з родиною до Польщі. Оскільки свої маєтки Петрашевські залишили в Росії, то змушені були зайнятися адмініструванням чужих. Так і потрапили до Осівець. Діти Ценських дружили із дочкою Петрашевських Ядвігою 1922 р.н. Дівчинка вчилася у сільській школі і водила дружбу з сільськими дітьми.
( Як склалася доля Петрашеських з початком ІІ світової війни невідомо).
Пані Ангеліна Ценська також не сиділа без діла. Вона в Старих Петликівцях заклала молочарню, яка складала конкуренцію  Маслосоюзу. Пані, при необхідності, особисто контролювала якість роботи доярок на панських фермах, сама доїла корів. Пани  в час збирання урожаю не тільки слідкували за якістю робіт, але й працювали разом з селянами.
 Раз в рік пан Вітольд організовував полювання, а після нього влаштовували бенкет.
Для дітей найулюбленішим видом спорту зимою були лижі. Молодь на лижах їздила від двору до двору, старші на санях, а вечором організовували танці. Літом улюбленими забавами ставали купання в річці та рибалка. В Стрипі водилося множество риби.

Осінню приходила черга  збирати урожай в саду. Для заготівлі кущових ягід запрошувалися сільські діти, яким платили за кількістю зібраних кошиків. Єва, Аня і Ліля також трудилися, але безплатно. Це вони вважали дискримінацією)))
Бувало пани їздили в гості до бобулинських, переволоцьких господарів, на хутір Гупало до пана Руперта, до родичів в Єзуполь. Приймали в себе гостей.

Раз у рік відправлялися в санаторій у Беремлянах.

У Берем'янах у санаторії Кароліни Гедель.

У 1925 р. Ангеліна із своєю матір,ю побувала в Італії.
... Так і жили не уявляючи, які випробовування чекають їхню родину в майбутньому.