Єва Ценська-Федорович народилася у с. Єзуполь (зараз Івано-Франківська область) у 1923 р. Чому іменуємо її графинею? У Шематизмах вказується, що патроном села Осівці 1926-1939рр був граф Вітольд Хебда Ценський-батько Єви. Графський титул Ценські отримали у кінці 18 ст. У трирічному віці Єва переїхала з родичами в Осівці. Саме із цим селом в неї пов'язані найприємніші спогади. Найкращі роки свого життя до 16 р. вона провела саме тут, в батьківському маєтку над Стрипою.
А далі її чекали нелегкі часи важких поневірянь і довга дорога додому, втраченого назавжди.
До Осівець Єва все-таки повернулася через пів-століття, але ступити на поріг рідного дому не довелося: на місці маєтку її чекала пустка.
Єва Ценська - Федорович під час приїзду в с.Осівці у 1992 р. з мешканцями села
Єва перебралася у Польщу після довгої "незапланованої подорожі"світом: Казахстан, Іран, Ліван, Англія...
При визначенні місця поселення вибрала с. Ласки, бо завжди надавала перевагу селу.
"Нігди не розумілам людей, які вважають життя в селі примітивним і нудним та марять містом,-пише пані Єва.- Чи то можна порівняти ліс до міського асфальту, ріку до басейну, автомобіль до коня, квакання жаб до вереску телевізорів і дискотек, запах свіжоскошеного сіна до смороду загазованих вулиць, тротуар до килима квітів?"
Пані Єва давно поховала батьків, чоловіка та сестру Лілію у 2010 р.
І зараз одиноко проживає у селі Ласки недалеко від Варшави.
У нічних сновидіннях їй не дають спокою спогади про більшовицький терор та заслання в Казахстан.
"Часом у сні чую стукіт коліс, тоді мені здається, що знов їду". Графський титул більше нашкодив Єві в житті, ніж допоміг. Більшовики визнали Ценських "експлуататорським класом " і відправили в Казахстан, по суті, на каторгу "для спокутування гріхів перед трудовим народом наполегливою працею".
Не може Єва до сьогодні забути найкращого місця у світі, якого давно нема, але воно живе у її серці та спогадах.
"Часом в ночі, коли не можу заснути, закриваю очі і уявляю собі, що лежу в своєму осівецькому покої на другому поверсі з відкритими дверима на оброслий диким виноградом балкон, а в глибині парку над Стрипою жаби дають концерт, одна перед одною, як найкращі умільці".
Єва Ценська-Федорович написала книгу "Незапланована мандрівка" про непросту історію свого роду. В житті Єви та її родини як в дзеркалі відобразилася історія найтрагічнішого ХХ століття.
Проте в усіх перетрубаціях життя Єва не впала духом, не опустила руки, зберегла почуття гумору, любов до життя, оптимізм. Саме ці якості її характеру дозволили їй прожити майже 100 років не зважаючи на 100 хвороб.
А "кохані Осівці" є найкращим спомином її життя.
Дивовижно як людиина прив'язана серцем до місця свого дитинства!
Немає коментарів:
Дописати коментар