Шукала у Шнайдера А. одне, а знайшла - інше. На жаль, історик встиг описати населені пункти Галичини лише на букву «А» та частково «Б» - не витримав лихої долі- покінчив з життям, коли йому відмовили у праві займатися улюбленою справою. Жаль, бо міг ще стільки багато зробити для історії.
Schneider, Antoni (Encyklopedya do krajoznawstwa Galicyi pod względem historycznym, statystycznym, topograficznym, orograficznym, hydrograficznym, geognostycznym [...] : zebr. i wydał Antoni Schneider, zeszyt 1, 2, 3, 4, 5, Lwów 1868, 1869, 1870, 1871 s.21
Так от, Шнайдер А. у вищенаведеній праці згадав про знахідку монет у селі Бобулинці в 1862 році. Бобулинський скарб досліджував ксьондз біскуп «Ян із Терембовлі», тобто Іван Ступницький (1816-1890) - єпископ Перемишльської єпархії УГКЦ, який захоплювався археологією та нумізматикою. З 1863 р. він ввійшов до складу Міністерської археологічної комісії та Центральної консерваційної комісії у Відні. Біскуп брав участь в археологічних розкопках у Галичині, колекціонував монети з усього світу та писав наукові статті про галицько-руські й польські грошові одиниці. Відповідно до повідомлення І. Ступницького діло було так.
Восени 1862 року парубки орали двірське поле біля Бобулинець над Стрипою. Раптом їх лемех зачепився за глиняний квартовий горщик і з нього посипалися монети. Хлопці розхапали їх, але тут нагодився економ і частинну
монет, штук 100, забрав та передав землевласниці села Осіцець. (Мова йде про
Ванду Цивінську- дружину Ігнатія Цивінського, який за даними Шематизмів у значився патроном Осівець 1861-1893 рр.(чит. у Таємниці 3 та 18). Вважаємо, що економом його маєтків у цей час був
Францішек Абгарович- чит. в Таємниці 97).
http://www.ormianie.pl/files/drzewa_gen/abgarowicz/aqwg04.htm#110
Ванда Цивінська передала 62 екземпляри бобулинськоі знахідки в Національну
бібліотеку Оссолінських (Ossolineum), засновану в 1817 році
Юзефом Оссолінським у Львові. Із монет, які не встигли перекочувати із рук
парубків до орендаря за горілку, вдалося повернути ще 14 екземплярів. Між 76-ма
монетами, які потрапили до нумізматів було 30 і кілька руських півгрошів Людовіка Угорського (1371-1382 рр.),
частина – Владислава Опольчика (1372-1378-намісника угорського короля на
Русі) та 4 - Казимира Великого (1333-1370 рр.). Більшу користь,
звичайно, цей скарб монет приніс би нумізматиці, якби дістався науковцям у
повному складі. Крім того, на жаль, в переважній більшості монети були так затерті через тривалий оббіг, що ледве 5
руських півгрошів були придатними до колекції. Оскільки у знахідці не виявлено
номінацій пізніших часів, то видно, що цей скарб був закопаний десь наприкінці
ХІV ст.
Бобулинську знахідку Іван Ступницький описав, поряд із іншими такого ж типу виявленими скарбами в с. Добросин, с. Комарів, с. Баківці, м. Терембовля та м. Рогатин у статті " O monetach halicko-ruskich", яка була надрукована у виданні Ossolińskich : pismo historyi, literaturze, umiejętnościom i rzeczom narodowym poświęcone : poczet nowy. 1865, tom 7 s. 64- 173 
Монети під номером
1, 2-Казимира Великого,
3,4,5- Владислава Опольчика.
Монети 8,9 - Людовіка Угорського.
Де зараз знаходиться «бобулинський скарб», адже Оссоленіум поміняв місце дислокації, переїхавши у Польщу?
У післявоєнні роки книжкові фонди Оссоленіум, які не були передані Польщі, частково перейшли до Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, а музейні - Львівському історичному музеєві.
Була надія, що він залишився в Україні, але ввдповідь на запит у Львівський історичний музей розвіяв іі: бобулинського скарбу, який отримали науковці завдяки громадянській свідомості землевласниці з Осівець, там немає(
Очевидно він був перепроваджений у Вроцлав нелегально.
Ось така фраза є у статті про вивезення пам'яток до Польщі:
"...з зібрань Бібліотеки Ossolineum та бібліотек Павліковських і Дзєдушицьких, які входили до її складу, відібрали для перевезення 2 298 рукописів, 2 198 грамот (документів) XIII-XIX ст., близько 1 860 стародруків XV-XVIII ст. (майже 1 950 томів), а також 2 371 малюнок із зібрань Бібліотеки Павліковських і музею ім. Любомирських... Окрім того, Ґембарович до кількох скринь із рукописами й стародруками поклав без опису - "аби не привертати зайвої уваги" на цінність схованого - пакети з давніми монетами"( «Архіви України» #4-5/2001 .М. Матвіюв. « Евакуація польських зібрань зі Львова в 1944 р».)
Немає коментарів:
Дописати коментар