Юліан Зубчевський-педагог, письменник, громадський діяч, народився 17 лютого 1855 року в Осівцях в польській родині Теофіла Зубчевського. В сім’ї росло ще 5 дітей: Людвік, Казимир, Юстин, Ванда і Стефанія. Юліан поступив Технічну академію (пізніше Політехнічна школа) у Львові. Він успішно здав іспит з математики та фізики на отримання кваліфікації вчителя реальних шкіл і розпочав свою педагогічну практику 10 листопада 1878 року: спочатку як стажер, а згодом працював помічником вчителя реальних шкіл, жіночих та чоловічих семінарій у Львові - читав лекції з математики та фізики. Юліан склав професійний іспит 11 липня 1879 р., але ще довгенько йому прийшлося попрактикуватися поки 25 липня 1887 року він отримав посаду учителя на постійній основі.
Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie : na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych Henryk (1866-1933) 1909 r-s.3
5 серпня 1896 р. Юліана призначили директором: учительського училища в Тернополі (Тернопедія),
Księga pamiątkowa Towarzystwa „Bratniej Pomocy” Słuchaczów Politechniki we Lwowie (wydana z powodu Zjazdu z dnia 12. lipca 1894 byłych słuchaczów Akademii technicznej, następnie Szkoły politechnicznej we Lwowie). Lwów: 1897, s. 284.
Пізніше цого відправили керувати Педагогічним коледжем в Жешуві, а з 1899 р. Зубчевський Ю. очолив учительське училище у Львові. З цієї посади в середині 1903 року педагог був переведений на місце директора Центрального комітету чоловічої вчительської семінарії в Станіславові (помінявся місцями з проф. Яном Войцеховським). 
Wiadomości osobiste. „Dziennik Urzędowy C. K. Rady Szkolnej Krajowej w Galicyi”. Nr 23, s. 334, 15 lipca 1903.
З вересня 1902 року Зубчевський Ю. отримує нове призначення директором Імператорсько-королівської екзаменаційної комісії для викладачів загальноосвітніх та відомчих народних шкіл у Львові, а влітку 1903 року направлений працювати в Станіслав виконувати обов’язки директора Імператорсько-королівської екзаменаційної комісії для вчителів народних шкіл (також замінений Й. Войцеховським).
Крім того Юліан вів активне громадське життя: був учасником місцевих педагогічних та наукових товариств, зокрема: чоловічого клубу Товариства народної школи у Станіславові (станом на 1904 р.) та членом Товариства сприяння польській науці.
14 лютого 1904 р. з нагоди 25-ї річниці педагогічноі праці та творчості Юліана Зубчевського у Станіславі відбулася урочиста церемонія. Як повідомляє газета „Słowo Polskie”. Nr 85, s. 6, 19 lutego 1904 святкування почалося в церкві, а далі продовжилося у закладі, де в святково прикрашеному залі його вітали вчителі семінарії, делегації вчителів з інших шкіл, учні та колишні випускники. У своїх вітаннях вони характеризували пана Юліана Зубчевського як друга молоді та чудового колегу. Юбіляр отримав безліч вітальних телеграм та листів з усіх куточків країни. Святкування прикрасив концерт, який відбувся в стінах учительської семінарії.
У 1908 році освітянин був нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа.
Юліан пішов на заслужений відпочинок у 1911 р.- подав у відставку за власним бажанням. За багаторічну сумлінну працю в справі підготовки вчителів педагог отримав подяку від Центральної шкільної ради Національної ради.
Wiadomości osobiste. „Dziennik Urzędowy C. K. Rady Szkolnej Krajowej w Galicyi”. Nr 2, s. 18, 26 stycznia 1910.
На пенсії він повністю зосередився на творчості. Хоча пан Юліан викладав математику та фізику, він захоплювався ще й красним письменством та художньою літературою, цікавився політикою. У 1912 році вийшли друком його драми «Слуга Божий» на 8 дій та «Trudy życia» в 10 діях. Обидві праці написані у віршованій формі. Зубчевський Ю. продовжував писати і на педагогічні теми, так у 1918 р. було опубліковано його реферат «Szkoła powszechna: utopie, praktyka”. Ще раніше, у 1902 році світ побачила драма у прозі «Wpływ kobiety».
Юліан Зубчевський та його дружина Ольга (в дівоцтві Мареш) не мали власних дітей, проте вони допомогли багатьом своїм учням досягти успіхів у житті.
Ольга ЗубчевськаПара удочерила двох дівчаток: Олену 1888 року народження і Яніну 1904 р.н. Крім того саме завдяки підтримці і опіці Юліана Зубчевського його учень із бідної сім'ї Владислав Сікорський зміг отримати достойну освіту і стати одним із найзначніших політичних діячів Польщі. У Жешовській семінарії, Юліан звернув увагу на здібного учня, який прийшов у школу у 1898 р. Батько хлопця помер 1885 році, коли йому було 4 роки. Матері приходилося важко працювати, але все ж сім’я знаходилася у скрутному становищі. Директор взяв його до себе в квартиру як домочадця, підтримував хлопця матеріально і морально. Коли Зубчевським прийшлося переїжджати до Львова в 1899 р. в зв’язку з новим призначенням Юліана, Сікорський не захотів розлучатися з сім’єю улюбленого педагога і відправився туди разом з ним. Після переїзду до Львова хлопець продовжив освіту в гімназії ім. Франциска Юзефа. У 1909 р. Олена - прийомна дочка Зубчевських та Владислав Сікорські одружилися. У них народилися донька Софія. Друга прийомна дочка Зубчевських Яніна стала дружиною майора Марцеліо Куші - вірного помічника та друга В. Сікорського.
Владислав Сікорський зробив стрімку кар’єру і став відомим у Польщі політиком і військовим діячем, дослужився до чину генерала, а з 1939 по 1943 року займав пост прем’єр-міністра Польщі в екзилі.
Владислав Сікорський
Софія Сікорська
Дружина Олена та улюблена дочка були його надійними помічниками, а донька Софія супроводжувала батька як його секретар, перекладач та радник.
Олена Сікорська
30 вересня 1936 року вона вийшла заміж за лейтенанта Станіслава Лесневського. З початком Другої світової війни 7 вересня 1939 р. батько доручив Софії організувати рух Опору і ії квартира у Варшаві стала використовуватися для коспіративних цілей, а з січня 1940 року вона як кур'єр відправилася до Франції. Згодом у Лондоні Сікорська очолила Жіночу допоміжну службу. За свою активну діяльність Софія Сікорська була нагороджена почесним орденом Польського Червоного Хреста «Кришталеве серце». 
Софія Сікорська-Лесневська
Її бурхлива політична діяльність обірвалася несподівано-Софія загинула в авіакатастрофі в Гібралтарі 4 липня 1943 року разом з батьком. Їх тіла так і не знайшли. Деякі історики вважають, що ця катастрофа підлаштована радянськими спецслужбами. 13 квітня 1943 р. німці проголосили на весь світ про знайдені в Катинському лісі останки 4 тисяч польських офіцерів, закатованих НКВДистами у 1940 році. Більшовики відмовилися визнавати цей злочин, переклавши його на самих гітлерівців. В.Сікорський домагався створення комісії Міжнародного Червоного Хреста. Москва звинуватила його у співпраці з німцями і 26 квітня 1943 р. зірвала дипломатичні стосунки з польським еміграційним урядом. У його смерті звинувачували генерала Андерса. Вдова Сікорського заявила про небажану присутність Андерса на урочистостях в честь її чоловіка. Сікорський був незручною особою для багатьох представників Польського уряду у Лондоні. Зрозуміло одне, авіакатастрофа була невипадковою.
Але ні Юліан, ні Ольга уже не були свідками цих трагічних подій.
Юліан Зубчевський помер 24 травня 1924 року. Його поховали на Новому кладовищі в Закопаному, де пізніше спочила його дружина Ольга (1860-1935). Тут також підзахоронили прах їх прийомних дочок: Олени Сікорської ( 1888-1972 рр.) і Яніни Кичі ( 1904-1977 рр.) з її чоловіком Марселі Кичі ( 1898 -1989 рр.)
Чоловік Яніни - Марселі.
Так, через уродженця села нитка історії єднає Осівці із видатними особистостями світової історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар