Таємниця 97. Вірменська родина в Осівцях

ФРАНЦІЩЕК Вінцент Абгарович 1823 р.н. одружився із Соломією Присецькою, а через декілька років переселився в село Осівці для адміністрування маєтків сім’і Цивінських. Перша згадка про представників  роду Абгаровичів зафіксована у метричних книгах 1722 р., де згадується Абгар - син Солтана 1687 р.н. Запис  зроблений в зв’язку із його одруженням з Рипсемою Кіркорович.

Батько Францішика - Грегор Теодор Абгарович (одружений з Францискою Жеромською) працював лікарем у Станіславі. У сім’ї Грегора було ще троє дочок, син Йосип також практикував як лікар, а Францішек присвятив себе сільському господарству. Оренда земель була характерною для багатьох поколінь цього роду. 

У Францішека і Соломії народилося троє дітей. Його старший син Каєтан Абгар Солтан, з’явився  на світ в Черньові у 1856 р., а другий син Людвік народився уже в Осівцях 28 липня 1860 р.(61 р.). Була ще молодша донька Анна (1861-1863- 1939рр.), яка вийшла заміж за Яна Кароля Вільчевського десь в 1885 р. У шлюбі мала семеро дітей.

                    Анна Абгарович - Вільчевська

                           Кароль Вільчевський

Рід полонізованих вірменів з Осівець вніс вагомий вклад у розвиток науки, культури і політики. До сьогодні деякі представники цього роду є досить впливовими особами в політичному житті.                                                                                                                                                                                 Старший син Францішека  КАЄТАН став відомим прозаїком та журналістом.

                          Каєтан Абгарович

Він дебютував у пресі як прозаїк у 1889 р., крім того був співзасновником (1901 р.) і деякий час головним редактором газети « Przedświt», що видавалась у Львові, керував міською літературною секцією. Письменник співпрацював з іншими львівськими, краківськими та варшавськими журналами: " Słowowski ", "Gazeta Lwowska", " Czas ", " Nowa Reforma ", " Tygodnik Ilustrowany ". Твори Каєтана були сповнені романтикою пригод, тому користувалися популярністю серед його сучасників. Оповідання, новели та повісті Абгаровича найчастіше зосереджувались на житті подільської знаті: показували молодих землевласників, які вели пишне соціальне та емоційне життя. У його творах нема нічого надуманого, наскільки простим було життя подільського шляхтича, настільки простими і чесними були його розповіді, приправлені шляхетним гумором. Каєтан цікавився життям русинів і сприяв популяризації  гуцульської культури в Польщі. Його найвідоміші твори «Кlub nietoperzy» в 2 томах(перший том виданий в 1892 р.), “Polubowna ugoda”(1894), збірка новел «Z wiejskiego dworu» (1895), a  також збірники історично-релігійних оповідань та нарисів: «Z carskiej imperii» (1892), «Rusini» (1893), «Widziane i odczute» (1904). У 1901 в редагованому ним журналі „Przedświtu” він помістив новелу «Za kamień chlebem” і повість «Rywale» (nr 35 n). Останні своі твори митець надрукував „Tygodniku Il.”: у червні 1909 r. «Trochę za późno» (nr 35) i в «Nowej Reformie” «Śmierć Emira» (nr 358). Про свою прихильність до угоди з русинами в рамках політики «Нова ера» 1890-1894 рр. оголосив в  „Przeglądzie Polskim” в 1892 р. Оскільки з юності цей шляхтич займався орендою земель та адмініструванням маєтків, то писав  також статті на економічні теми і друкував їх в „Rolniku”. У 1875 р. він перервав університетське навчання у Львові, щоб допомогти матері в оренді села  Олексинці. 28 квітня 1896 року він одружився на Софіі Лукасевичівні та взяв в оренду маєток Дубієнків в Бучацькому повіті, де він жив до 1908 р. та займався розведенням коней. При цьому він продовжував писати та багато читав, захоплювався творами Лермонтова та Толстого, серед польських письменників  особливо цінував Г. Сенкевича, з яким листувався, також знав Гавалевича та i Wł. Bełzę.(Polish Biographical Dictionary. T. 1. Kraków: 1935, s. 4–5. Retrieved 14 February 2012)

В некрологах його характеризували як письменника, що зайняв почесне місце в літературі.

Новини Illustrowane ". 33, стор. 9-10, 14 серпня 1909 р.

Зокрема, його особистість колоритно описана у статті  "Nieśmiertelni. Fotografie literatów lwowskich:Kajetan Abgarowicz": Каєтан Абгарович: "Незважаючи на типове вірменське ім’я та прізвище, в ньому важко знайти якісь ознаки приналежності до цього народу: короткий, круглий, подібний до подільської картоплі, пухкий, рум’яний шатен із шляхетними вусами, завитими догори - він більше схожий на гречкосія з комедії Пшибильського. Говорить голосно, розложисто і безцеремонно, з сильним русинським акцентом. В його присутності відчуваєш класичну атмосферу життя галицького дідича у полотняному кожусі  і солом'яному капелюсі, де економ з надміру любові грабує свого "ясного пана", а орендарі закладають основи для баронського титулу своїх онуків. Каєтан - типічний подільський шляхтич, але від решти людей такого ґатунку відрізняється тим, що, окрім повітового містечка його цікавить ще інше - літературне-місто Львів. Він приїжджає сюди - за винятком гоночного сезону - майже щоквартально, зупиняється у шляхетському готелі Жоржа на Марійській площі, скуповує у великій кількості каву, цукор, вино, тканину для суконь, відвідує магазини і, нарешті, зустрічається із своім видавцем, через якого майже щороку випускає хоча б один роман під псевдонімом «Абгар Солтан» («Мирова угода», «Біля мисливського вогнища», «Міс Сікерчанка», «Клуб кажанів» та інші) виключно про життя шляхетне. Він є палким ковбоєм  і прекрасним знавцем коней. Якось пробував журналістику, але його широкій душі не вистачало простору в тісній кімнаті редакції, тому після шестимісячного нудного клепання вступних статей він повернувся до жнив та гри в карти при збанку горілки з місцевим парохом". Fotografie Kajetan_Abgarowicz   

                     

Його брат, ЛЮДОВІК, другий син Францішека Вінцента, той, що народився в селі Осівці (Тернопедія), закінчив гімназію імені Франца Йосифа І у Львові  в 1877 році

" Księga pamiątkowa półwiekowego jubileuszu Gimnazyum im. Franciszka Józefa I. we Lwowie : 1858-1908 рр. та працював оцінювачем Регіонального сільськогосподарського товариства в Станіславі, був інспектором по тваринництву. Він орендував маєтки  Велеснева та Каменній. Weleśniowie i Kamiennej. У шлюбі із Гермулією Станіславою Казимирою Глуховською у нього народилося 10 дітей: 6 дочок і 4 сини.

Із 10 дітей Людовіка слід в історії залишив ФРАНЦІШЕК КАЗИМИР ( 5 березня 1901 р. в Бучачі-1979 р.), який став професором Варшавського університету наук про життя, завідувачем кафедри тваринництва. Після закінчення чоловічоі гімназіі в Станіславі та сільськогосподарсько-лісового факультету Львівської  політехніки, Францішек з 1934 по 1939 роки був керівником Громадськоі сільськогосподарської школи в Ліскові. За сумлінну працю він у 1937 році  отримав нагороду- Срібний Хрест. 

З початком війни для продовження навчання шляхтич виїхав в Швейцарію, де захистив дисертацію, а після повернення в Польщу у 1945 році працював у Національному іституті сільського господарства. У 1951 році Францішек був призначений завідувачем кафедри розвитку тваринництва Варшавського університету наук про життя. У спадок сільськогосподарській науці залишилися його праці: «Вирощування кормових культур та зберігання кормів», «Як отримати хороший силос», «Кормова база», «Харчування худоби».                                                                             Зараз його син ЛУКАШ МАРІЯ Абгарович (1949 р.н.) є відомими політиком в Польщі, чиновником місцевого самоврядування. Він був депутатом Сейму 4-го і 5-го скликань (2001–2007),  та сенатором 7-го і 8-го скликань (2007–2015 ).

Лукаш Марія у 1967–1972 роках навчався на факультеті тваринництва у Варшавському університеті наук про життя. Після закінчення університету працював як тренер скакових коней (1975–1988), у 1988–1999 роках керував приватним підприємством «Warnet». З 1980 року долучився до діяльності профспілки «Солідарність», а з 1990-х - до  місцевого самоврядування. У 1997–2001 роках він став віце-президентом Польської торгово-промислової палати виробників послуг та ринку. На даний час є членом  Партії «Громадянська платформа» з 2001 року.  

     Цікаво, чи він знає, що його дідусь родом з Осівець?