Таємниця двадцять четверта.
Дати по історії с. Осівці Бучацького району Тернопільської області з найдавніших часів до 1939 р. ( за невеликим виключенням)
І ст.н. е.- на території с. Осівці поселилися дако-фракійські племена гетів-костобоків, що підтверджено археологічними знахідками
940 р. – с. Осівці разом з іншими територіями тиверців воєвода князя Ігоря Свенельд до Київської Русі під владою Рюриковичів.
981 р.-Володимир Святославич приєднав до своїх с. Осівці. Він приїжджав на відпочинок в село Осівці до джерела над Стрипою та для збору данини.
1018 р.- під владою польського князя Болеслава I Хороброго
1030–1031 рр. – під владою князя київського Ярослава Володимировича
1084 р.- в часи роздробленості с. Осівці ввійшло до Теребовлянського князівства, яке стало уділом Ростислaва Володимировича.
1141 р.- с. Осівці ввійшло до Галицького князівства Володимирка Володаровича.
1199 р. – 1340 рр.- у складі Галицько- Волинської держави, де правила династія Романовичів.
Друга половина XIV ст.- боротьба між поляками і литовцями за володіння як Східної Галичини так і Волині
XIV-XV ст.- в с. Осівці знаходився монастир Домініканського чернечого ордену.
1379 рр. 1385—1387 рр. - с. Осівці входило до васального від угорської корони державного утворення — так зване «Руське Королівство».
1387 р.- с. Осівці ввійшло до створеної на східногалицьких землях у Польській державі окремої територіальної одиниці — «Королівство Русі», яке мало внутрішню автономію.
1434 рр. – Осівці ввійшли до Руського воєводства Галицької землі Теребовлянського староства (від ХVІ ст. — повіт)
1421 р. – перша виявлена згадка про с. Осівці у письмових документах.
1442 р. – с. Осівці переходить у власність Януша Зарванички, згідно із грамотою польського короля Владислава Варненчика (1434-1444 рр. )
Станом на 1453 р.- власником с. Осівці був Теодор Бучацький – Язловецький.
1456 р. – Теодор Бучацький загинув і село Осівці переходить у власність його синів: Бартоша, Михайла та Яна (Івана).
1457 р. – Бартош Бучацький загинув. Власниками села залишилися його брати Михайло Бучацькомий-Язловецький та Ян Бучацький- Монастириський.
1498 р. – перший відомий набіг татарів на Галичину, від якого очевидно постраждали також Осівці. Домініканський монастир в селі перестав існувати: вцілілі монахи назад не повернулися.
1511 р.- помирає Михайло Бучацький-Язловецький. Власником села залишається Ян Бучацький-Монастирський.
Після 1526 р. – село Осівці стало власністю польського шляхтича Ставинського гербу Ястрембжец, який отримав село у володіння від польського короля Зігмунда Августа (1520-1572 рр.) за видатні заслуги в обороні Відня від турків.
1569-1772 рр.- у складі Речі Посполитої
З 1578 р.- с. Осівці належало до Руського воєводства Галицького повіту Галицької землі
1691 - 1701 рр. - осівецька парафія перейшла на унію.
1778 р. – Василь Ставинський програв у карти с. Осівці Андрієві Цивінському гербу Пухала.
1853 р. – старий маєток польських панів в с. Осівці згорів. Цивінські почали спорудження нового двору.
1880 р.- внаслідок розподілу Львівської єпархії осівецька парафія увійшла до Галицької єпархії
1885 р. – осівецька парафія увійшла до Станіславської єпархії.
1796 р. - зведена дерев’яна споруда греко-католицької церкви в селі
1672 р.-1673 рр.- с. Осівці згідно з Бучацьким мирним договором між Річчю посполитою та Османською імперією відійшли до Туреччини Чортківської нахії Кам'янецького ейялету Подільського пашалику.
1772-1810 рр. - складі Австрійської імперії. Домінія з двором та громадою с. Осівці належала до Бережанського повіту Королівства Галичини та Лодомерії.
1816 р. - с. Осівці переведено до Чортківського округу.
1810-1815 рр. - у складі Російської імперії 1810-1815 рр. після підписання Шенбрунського перемир'я між Російською та Австрійською імперіями.
Остання чверть ХVІІІ ст.- ХІХ ст.- споруджено двір Цивінських в с. Осівці
З другої половини ХІХ століття - с. Осівці знаходилося у власності польського шляхтича Ігнатія Цивінського.
18 століття- на цвинтарі села споруджено усипальницю
Цивінських та Ценських.
Близько 1820 р.- народився патрон та власник двору в селі Осівці Ігнатій Цивінський.
Близько 1830 р. – народилася Ванда Цивінська, дружина Ігнатія.
15 серпня 1854 року- народилася Марія Цивінська.
1860 р.- народилася Олена Цивінська.
1888 р.- Олена Цивінька вийшла заміж за Олександра Потоцького родом з Конієполя представника знатного польського роду гербу Пилява Золотої гілки
1890 р.- Марія Цивінська вийшла заміж за Станіслава Ценського, який народився у с. Вікно (зараз Івано-Франківської області)
1 травня 1849 р.- народився Станіслав Ценський.
2 червня 1897 року - народився Вітольд Антоній Хебда Ценський в с. Осівці..
З 1841 р. - в с.Осівці з присілком Гупало парохом (парафіяльним священиком) був о. Василь Ленкавський
У 1886 р.- парохом греко-католицької церкви в с. Осівці став Вікентій Кузик, який заснував тут читальню ім. святого Володимира.
1848 р.- у селі виникла Позичкова касакапіталом 1101.00 злотих, в цей рік ліквідовано кріпацтво.
1886 р.- в селі почала діяти читальня імені святого Володимира москвофільської орієнтації.
30 серпня 1902 р. - народилася Ангела Софія Роза Дідушинська
в Єзуполі (зараз Івано-Франківська область).
1903 р.,1910 р. - патронами в Осівцях згідно з даними Шематизмів були спадкоємці Ігнатія Цивінського
1910 р.- в селі діяли Церковне братство звичайне без статутів та Братство Матері божої Неустаючої Помочі.
1911-1939 рр.- в селі діяла читальня української культурно-освітньої організації «Просвіта».
1912р.- патронами села були Потоцька з Цивінських Олена, Цивінський Франц
1912 р.- існувала етатова однокласна школа з польською мовою викладання.
1914-1918 рр.- І-ша світова війна. В селі Осівці проходили тяжкі битви між російськими та австрійськими військами з участю Українських Січових стрільців на боці Австро - Угорщини.
1914 – організовано Легіон Українських Січових стрільців, до якого ввійшов один житель с. Осівці - Гнат Дзюбанчин.
1918 - 1920 рр.- у складі української держави Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
22 січня 1919 року - об'єднання ЗУНР із Українською Народною Республікою під назвою ЗО УНР.
У серпні 1920 р. - під окупацією Червоної армії.
У вересні 1920 року- польські війська разом з армією УНР очистили Бучаччину від більшовицьких військ.
Влітку 1920 р. – через с. Осівці проходив кінний полк армії УНР, який пішов далі через Олешу на Монастириськ.
15 липня – 32 вересня 1920 р. – у складі Галицька Радянська Соціалістична республіка
1920 р.- Володимир Гнатів інстольований в с. Осівці греко-католицьким священником.
1921 р. - село Осівці знову опинилися під владою поляків у складі відновленої після І світової війни Другої Речі Посполитої.
З вересня 1921 р.- в адміністративному відношенні село ввійшло до так званої Східної Малопольщі Тернопільського воєводства Бучацького повіту гміни Старі Петликівці, які були адміністративним центром групи сіл Білявинці, Бобулинці, Киданів, Курдибанівка, Осівці, Нові Петликівці.
8 серпня 1922 року - Вітольд Антоній Хебда Ценський одружився з Ангелою Софією Розою Дідушинською.
30 серпня 1902 р. - народилася Ангела Софія Розою Дідушинська
в Єзуполі (зараз Івано-Франківська область).
29 липня 1923 р. – народилася Єва Анна Ценська в Єзуполі - маєтку матері
1923-1926 рр.- двір втратив своє значення після проведення парцеляції, обмежуючи двірську посілість була обмежена панів Ценських в с. Осівці до 300 моргів, що і так перейшла в оренду польського дідича із Східної України, Йосипа Пйотрашевського.
1924 р.- в с. Осівці діяв млин, який належав Александру Потоцькому.
1925р. - народилася Анна Ценська.
26 жовтня 1926 р. - народилася Марія Ценська в с. Осівці.
1925-1927 рр.- споруда греко-католицької церкви в с. Осівці перебудована із каменю.
1927-1928 рр. - один двірський будинок панів Ценських був перебудований був на костел .
1927 -1939 рр. – в селі діяло українське патріотичне пожежно- фізкультурне товариство «Луг»
1927- 1939 р.- в селі діяло українське патріотичне пожежно- фізкультурне товариство «Сокіл»
1927 р. – відновлення діяльності організації «Сільський господар».
1929 р.,1932 р., 1935 р., 1938 р. - незмінним патроном села був Вітольд Антоній граф Хебда Ценський
29 червня 1930 року – польсько-український конфлікт в селі.
10-12 жовтня 1930 р.-пацифікація в с.Осівці.
1931-1939 рр.- в селі діяла українська католицька читальня «Скала».
1932 р. - при «Сільському господареві» організовано Хліборобський Вишкіл Молоді.
1935 р.- в селі діяло Братство церковне звичайне, тверезости і Апостольства молитви
1935-1936 рр. – ліквідовано склеп, що містився в старій корчмі Крігеля, а до його приміщення перенесено читальню «Просвіти».
1936 р. – в с. Осівці випадково виявлено два горщики подністровського варіанту черняхівської археологічної культури.
16 червня 1936 р. - 14 вересня 1936 р.- у селі діяло польське національне товариство «Добровільної пожежної охорони».
21 квітня 1929 р. - 22 листопада 1938 р.- у селі діяв польський землеробський гурток «Кулко рольниче».
1938 р. - «Просвіта» була перенесена до будинку кооперативу «Згода».
1938 р. - почала діяти 4 класова утраквістична (двомовна) школа з українською та польською мовами викладання.
13 квітня 1940 р. – Ценскі відправлені більшовиками в заслання в Узбекистан, де працювали на бавовняних полях радянських колгоспів.
1942 р. - польська армія прибула в Узбекистан, це дало змогу Ценським переїхали в Іран, де на той час формувалася польська армія Андерсона.
1951 р. – Ценські переїхали у Лондон, де Єва вийшла заміж Йосипв Федоровича. Далі подружжя з іншими родичами виїхали в Ласки у Польщі
1952 р. – в. с Осівці запущена в дію ГЕС.
9 серпня 1978 р. – помер Вітольд Ценський
21 листопада 1981 р.- померла Анеля Ценська
1992 р. - в селі Осівці насипано символічну стрілецьку могилу.
16 квітня 1994 р.- помер Йосип Федорович, чоловік Єви Ценської.
2003 р.- Єва Ценська- Федорович видала книгу «Wędrówki niezamierzone».
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити