Деякий час, 1875-1878 рр., у селі Осівці служив священиком греко-квтолицької церкви Амвросій Васильович Крушельницький-батько всесвітньовідомої співачки Соломії Крушельницькох. Разом із дружиною Теодорою Марією вони виховали десятеро дітей, четверо із них стали відомими співаками: Соломія, Емілія, Ганна та Антон.
Вся родина кохалася у музиці. О. Амросій у с. Осівці вів хор та аматорський театр. Його громадська діяльність поширювалася далеко за межі тих сіл, де йому приходилося служити священником. Своєю активною українофільською діяльністю родина Крушельницьких провадила справу українського національного відродження в Галичині. На ювілейних концертах Амвросій диригував хором товариства " Руська Бесіда".
Це було товариство клубного типу, яке існувало в Галичині з 1861 по 1939 рр. З 1928 р. його переіменовано на "Українську бесіду".
У 1869-1880-х pp. «Руська Бесіда» у Львові була осередком товариського, просвітянського, культурного і навіть політичного життя.
«Українська Бесіда» влаштовувала літературномузичні вечори, доповіді, концерти, вечерниці на відзначення роковин Шевченка, бали.
У 1864–1923 роках товариство утримувало у Львові свій перший український професійний театр.
У 1866-1871 рр. у клубі переважали москвофіли, згодом керівництво перебрали народовці.
Високо цінував діяльність Амросія Крушельницького Іван Франко, з яким він водив давню дружбу. Крім того отець листувався з Михайлом Павликом та підтримував стосунки з багатьма громадськими діячами Галичини.
Тесть Амвросія також багато зробив для розвою українства на теринах Східної Галичини. Батько Теодори Григорій Савчинський гербу Сулима(1804-1888рр.) - відомий греко-католицький священник, громадський діяч, один із зачинателів віршованої галицької байки, автор творів про тверезий спосіб життя. Зокрема, широкої відомості набули його байки «Гусак», «Курочка». «Будяк», «Яструб і Голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик». Чимало творів мали антиалкогольне спрямування, зокрема, «Недоля пияка і його коней», «Покаяння пияка». Іван Франко дав позитивну оцінку творчості у своєму «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910).
Його вірші, оповідання, повісті і дописи часто друкувалися у галицьких газетах. 1860-их — 80-их pp.(«Слово», «НедЂля», «Ластôвка», «Читанка», «Вечерниці», «Домъ и Школа») й виданнях «Общества ім. М. Качковського», в першій українськомовній газеті " Зоря Галицька", захоплювався музикою, народною піснею. Під час революції Весна народів брав участь у роботі Собору руських вчених 1848 р., який визначив напрямки розвитку української мови, освіти, науки та культури.
Дані Шематизмів про пасторство Крушельницького у с. Осівці.
1876 р
1877 р.
1878 р.
Так що малі Крушельницькі мали достойний приклад для наслідування та багату духовну спадщину від талановитих родичів.
На час переїзду в Осівці у подружжя було уже п'ятеро дітей: Степан ( 1867 р.н), Осипа (1867 р.н), Антін (1868 р.н), Олена (1870 р.н.) і Соломія (1872 р.н). Тут, в Осівцях, 16 серпня 1875 р. народилася Емілія Крушельницька.
Росли вони у творчій атмосфері любові до музики та української народної пісні. У дітей було завжди багато обов'язків по господарству, але коли вони займалися музикою ніхто ніколи їх не відволікав.Батько організував домашній хор, у якому брали участь усі діти. Згодом сестра Крушельницької Олена згадувала: “Ми влаштовували домашні концерти для гостей, виступали в народних строях. Усі ми також співали у сільському хорі, котрий організував батько”.
Крушельницькі знали дуже багато народних пісень, які вони вивчали безпосередньо від селян.
Володимир, Соломія (на другому плані)
Олена, Марія, Емілія, Ганна (зліва направо),
батьки в центрі.
Емілія стала відомою українською фольклористкою, зробила кар'єру співачки, працювала диригентом львівського та тернопільського хорових товариств "Боян".
Мережа цих українських хорових і музичних товариств" діяла в Західній Україні з 1891 р. до 1939 р.( деякі філіали да 1944 р.).
Назву товариства взято від імені співця, згадуваного у " Слові о полку Ігоревім"
У 1903 році відбувся установчий з'їзд регіональних «Боянів», який створив Союз співацьких музичних товариств. Заходами Союзу співацьких і музичних товариств відкрито музичну школу, яка 1907 року була перетворена на Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка, нині Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка. Як бачимо, діяльність Бояну мала делекосяжні наслідки аж до сучасності.
Товариства підтримували розвиток української музичної культури та хорового співу, а також опікувалися музичною освітою та нотодруком. На початках «Бояни» об'єднували аматорів, згодом стали важливими осередками діяльності відомих диригентів, композиторів, музикантів і педагогів. При товариствах діяли хори, музичні школи, нотні бібліотеки та видавництва, оркестрові гуртки. Боянівці влаштовували різноманітні вечори, концерти, конкурси, передовсім, шевченківські. В центрі уваги було збереження і плекання української пісні.
Крім активної діяльності в " Бояні" Емілія захоплювалася фольклористикою. Вона записувала коломийки, танцювальні приспівки, українські народні пісні. Чимало зібраних нею зразків народної творчості увійшли до видання Володимира Гнатюка "Етнографічний збірник"( 1905-1907 рр.) Упорядник у передмові високо оцінив її вклад у збірку. Також Емілія багато зробила для культурно-освітній розвиток рідного краю, активно працюючи в організації "Просвіта"
Емілія Крушельницька, в замужестві Стернюк, деякий час проживала в США. Вона померла у 1965 р. в Буенос-Айресі (Аргентина).
Життя розкидало Крушельницьких по світу, але не вирвало із їхнього серця любов до України.
Немає коментарів:
Дописати коментар