Давно це було, ніхто не відає коли. В той час народ вів боротьбу з кочовими племенами, які постійно нападали на наш край, вели загарбницькі війни, жорстоко розправлялися з мирним людом. І одне з таких племен-кочівників напало на поселення дулібів. Грізний кочівник Овар, який вів це військо, вже віддавав наказ нападу, коли в останню мить вгледів у місцевого князя чарівну доньку Стрипу. Палко закохався в неї молодий Овар, її образ постійно був у нього перед очима. А Стрипа й справді була красуне: висока, струнка, з довгим хвилястим волоссям кольору воронячого крила, голубимим, як небесна блакить очима, гострими бровами та гарними устами. Вельми впала в око грізному Овару, який місця собі знайти не міг, так заполонила його серце красуня Стрипа. Тоді він послав своїх послів до князя з проханням видати Стрипу за нього заміж. На що князь відповів злому завойовнику:
— У нас дівчата — народ вільний, чоловіків обирають за велінням серця і ніхто не в силі змусити їх вийти за нелюба!
Страшно розгнівався Овар, але послав послів-сватів з подарунками до дівчини. Коли свати прийшли і передали їй на золотому підносі хустину, обрамлену золотом і сріблом, та передали бажання свого повелителя, мудра дівчина на хвилю задумалася. Адже в її руках доля усього поселення. в разі її незгоди Овар знищить усіх. Важко було приймати рішення, та, розірвавши навпіл подаровану хустину гордо промовила людям Овара:
— Якщо Овар такий всемогутній, то нехай зробить так, щоб оці дві половини хустки з’єдналися без шва. Отоді я вийду заміж за нього!
Вдруге страшно розлютився Овар і гнів його був нестримним. Він наказав негайно вбити всіх людей цього поселення. То було жахливе видовище — крик, стогін, кров лилася ріками разом зі слізьми, нікого не пошкодували злі нападники. І бачачи, що вбили батька-князя, матір, братів і всіх людей, а її не вбивають, Стрипа зрозуміла, що її хочуть взяти в полон. З усіх боків підходять кочівники, все ближче і ближче, ось-ось вона буде в їхніх руках. Овар радів, що незабаром зможе заволодіти дівчиною… Та сталося непередбачуване: Стрипа, здогадуючись про мету злого кочівника, вибігла на найвищу скелю, востаннє оглянула свій рідний край жадібним поглядом і кинулася вниз, де стрімко протікала невелика річечка. Та прийняла, дала притулок красуні Стрипі, що колись малою гралася біля її вод, назавжди сховавши її в своїх обіймах-хвилях. Ось так загинула відважна дівчина. А Овар? Він спершу оторопів з несподіванки, адже такого не чекав від тендітної дівчини, але де їм, кровопивцям, зрозуміти, що краще смерть, аніж неволя.
Біль молодого кочівника був надзвичайно глибоким, бо ж сильно закохався в Стрипу, і її смерть була для нього, як виявилось. непоправною. Не зміг змиритися з такою втартою Овар. Тоді в ніч на Різдво, бачачи страшну розпуку кочівника, зібралися наймогутніші чарівники та знахарі і після довгої ради сказали наступне:
— Оваре! Якщо ти сорок днів і сорок ночей плакатимеш безперестанку, то Стрипа повернеться до життя.
І тяжко плакав Овар, жалкуючи за все зло, вчинене досі, що призвело до втрати коханої дівчини. Та скільки Овар не плакав, Стрипа не поверталася до життя. А Овар все плакав та плакав, з дня в день, з місяця в місяць. з року в рік. І не витримала скеля, на якій сидів Овар, і заплака сама. Тепер цей водоспад називають Чоловічими сльозами. А річка прибрала собі за ймення ім’я дівчини Стрипи і носить його досі, поєднавши свою долю з швидкоплинною річкою Дністер. Тобто, вона впадає в ріку, яка несе свої води в Чорне море. І,кажуть, що злий кочівник Овар досі ходить у лісі, шукаючи свою кохану Стрипу( Легенда записана Б. Чепурко).
Виникнення цієї легенди пов'язане із бажанням народу пояснити назву річки, звучання назви якої із плином часу та зміною етносів на її берегах стала не зрозумілою для сучасників. Крім того інтерес до гідроніма пояснюється тим, що ріки завжди відігравали важливу роль у житті людей. І це зрозуміло, бо люди завжди селилися там, де достатньо води. Водні об’єкти є одним із важливих природних факторів, що впливаюли на характер розселення і значною мірою зумовлювали розміщення населених пунктів. Саме річки, заплави, озера з прибережною смугою без перебільшення можна вважати справжньою прабатьківщиною людства. На стадії первинного освоєння території людиною вона спочатку давала імена найбільш важливим у її житті об’єктам. По етимології Стрипи видно, що гідронімія є найбільш давнім та стійким пластом топоніміки.
Стрипа є основною водною артерією села. Це — ліва (подільська) притока Дністра. Протікає вона територією Зборівського, Козівського,Теребовлянського і Бучацького районів Тернопільської області.
Витоки свої починає Стрипа поблизу м. Зборів з кількох невеликих потічків. Вони створюють своєрідне віяло витоків власне Стрипи як єдиного річкового русла, довжиною 147 км.
Якщо відійти від легенд і зайнятися науковим дослідженням значення назви річки Стрипи, то зіткнемося із декількома версіями походжегня гідроніма, які можна звести до одного знаменника-швидка вода.
Існує думка, що назва річки - індоєвропейського походження, що означає «текти, струмувати, струмінь; вода, що тече».
Назва річки може з повним правом претендувати на слов’янське походження. Швидше всього походить від слова «стрибати», звідси - «стриба», у якому дзвінкий «б» став глухим «п». Так виник гідронім Стрипа - та, що стрибає. Одне із значень слова «стрибати» в переносному значенні «швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про річку, струмок)».
Дослідник Вербич С.О. звертає увагу на праслов’янське stripa-, stripati-, strip-, ster- «блукати, ганяти».
Український історик, який займається питаннями історичного краєзнавства Андрусишин Б. І. вважає, що корінь стр- означає швидку течію. В давнину всі бистриці - ріки з швидкою течією, слов'яни іменували назвами із буквосполученням " стр" в основі. Цей корінь часто зустрічається в гідронімах України: Дністер, Істр, Стрий, Істрівка. А також дане буквосполучення вживається в назва річок Стрижень, Струга, Струмок, Остер, Бистриця, Простир, Стривники, Стронавка, Стриня, та ін. Ці назви, можливо, походять від старослов’янського "строуя", руського "струя", українського "струмінь".
За іншою версією назву річки виводять від давньоіллірійської та фракійської форми stru- , ser- «текти», sr- «швидка" (про річку) течія, бистрінь, крутизна. Stru- , ser-, перейшло до слов’янської мови в розумінні «струмінь, текуча вода». Щодо неслов’янських паралелей, то в з латвійської stripa, означає «штрих, лінія, смуга». Стры- у балтійських мовах співвідноситься з stryjь -«річка, потік».
Значення гідроніма досліджують співставляючи назву річки з скіфсько-сарматським стр- «швидкий» (звідси стріла, струмінь та ін.)
Отже, в більшості випадків перша частина гідроніма "стр"- означає швидка, бистра, стрімка, стрибаюча.
Друга частина назви Сприпа -па, -ипа — балтійський компонент, що означає «ріка». В румунській мові "апа" має значення "вода", в хеттській Uappu - «річковий берег».
Російський дослідник М.С. Полубояров стверджує, що значення буквосполучення -ипа виводиться від давньоіранської мови або фракійської мови, в яких-ап означає «холодная вода».Інше значення - «мутна вода». "Мутна вода" дуже підходить до Стрипи, дно якої намулисте від чого її вода набирає темного кольору.
Отже, друга частина назви річки - "ипа" найчастіше перекладається словом вода, або словосполученнями на означення води.
Підсумовуючи розглянуті версії коротко можна сказати, що назва Стрипа означає «бистра вода» або «бистра ріка». Назва ілірійсько - балто - слов’янсько походження, що вказує на те, що участь в етногенезі місцевого населення приймали прийшлі племена з Балканського півострова та готи. Назва річки вказує на швидкість її течії та колір води.
Знаючи ареал розселення кіммерійців, скіфів і сарматів стає зрозуміло, що саме вони із всіх вищеперечислених народів заселяли в часи до нашої ери територію басейну р. Стрипи. Тому авторство назви річки належить їм. Етимологічні та археодогічні дослідження вказують на присутність в регіоні з І ст. дако - фракійських племена-предків літописних тиверців-галичан. Наприклад, М. Смішко вважає, що в Осівцях поселилися представники цього племені - костобоки. Отже, вони були першими редакторами цієї назви. Готи, які прийшли сюди в пізнішому часі незначно змінили її звучання.
Оскільки життя мешканців села було тісно зв’язано з цією річкою, то відповідно вона стала і орієнтиром у просторі. Люди кажуть: Живе Над Стрипою, або знаходиться За Стрипою. Ці словосполучення стали своєрідними мікротопонімами села. Навіть на топографічний карті польських часів позначена назва Za Strypa.
В українській мові є слово "стріп" - невеликий сніп, обмолоченого жита, зв'язаний спеціальним способом для покривання даху; сам настил покрівлі з таких снопів.
Над Стрипою знаходяться городи. Тому на її берегах осінню купами стояли стріпи - снопи. Це прослідковується на фото села.
Хати також ще аж до ІІ світової війни в основному були вкриті соломяними стріпами (стріхами). Через це село було дуже вразливим до пожеж. У 1942 році в селі сталося страшне лихо – велика пожежа. Всі люди були в полі. У селі лишились малі діти і немічні старі люди. Діти Теодори Тупи були самі вдома. Вони бавились сірниками і запалили хату. Двоє дітей згоріли у вогні. В цей день був сильний східний вітер. Хата, що горіла, була біля бару, в межу з хатою Івахів Марії. Всі хати були під соломою. Вітер кидав солому від хати до хати і згоріло все село. Це дослідження відкриває нам ще одну можливу версію походження назви річки Стрипи.
Не секрет, що наші предки були язичниками і поклонялися великій кількості так званих богів, які уособлювали сили природи. Один із них Стрибог – бог вітру. Стриба-Сприпа бистра, як вітер, донька Стрибога. На берегах Стрипи, зокрема в Осівцях, розкинулися луки та ліси. Такі місця стародавні слов’яни використовували для поклоніння та спорудження капищ. Можливо на березі цієї річки було споруджено жертовник Стрибогу. Головні місця поклоніння Стрибогу були на островах, поблизу витоків рік, де часто зупинялись торгові кораблі. Сюди перед виходом у далеке плавання підходили купці і приносили язичницьким богам багаті дари, щоб їхня подорож була вдалою та безпечною.
Річки у давні часи в умовах бездоріжжя відігравали для населення роль транзитного шляху. Бистрою Стрипу можна було назвати, як ту, що зближує віддалені місця швидким рухом своїх хвиль.
Із усіх багаточислентх версій висновок один: назва гідроніма р.Стрипа, характеризує її як річку-бистрицю.
Витоки свої починає Стрипа поблизу м. Зборів з кількох невеликих потічків. Вони створюють своєрідне віяло витоків власне Стрипи як єдиного річкового русла, довжиною 147 км.
Якщо відійти від легенд і зайнятися науковим дослідженням значення назви річки Стрипи, то зіткнемося із декількома версіями походжегня гідроніма, які можна звести до одного знаменника-швидка вода.
Існує думка, що назва річки - індоєвропейського походження, що означає «текти, струмувати, струмінь; вода, що тече».
Назва річки може з повним правом претендувати на слов’янське походження. Швидше всього походить від слова «стрибати», звідси - «стриба», у якому дзвінкий «б» став глухим «п». Так виник гідронім Стрипа - та, що стрибає. Одне із значень слова «стрибати» в переносному значенні «швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про річку, струмок)».
Дослідник Вербич С.О. звертає увагу на праслов’янське stripa-, stripati-, strip-, ster- «блукати, ганяти».
Український історик, який займається питаннями історичного краєзнавства Андрусишин Б. І. вважає, що корінь стр- означає швидку течію. В давнину всі бистриці - ріки з швидкою течією, слов'яни іменували назвами із буквосполученням " стр" в основі. Цей корінь часто зустрічається в гідронімах України: Дністер, Істр, Стрий, Істрівка. А також дане буквосполучення вживається в назва річок Стрижень, Струга, Струмок, Остер, Бистриця, Простир, Стривники, Стронавка, Стриня, та ін. Ці назви, можливо, походять від старослов’янського "строуя", руського "струя", українського "струмінь".
За іншою версією назву річки виводять від давньоіллірійської та фракійської форми stru- , ser- «текти», sr- «швидка" (про річку) течія, бистрінь, крутизна. Stru- , ser-, перейшло до слов’янської мови в розумінні «струмінь, текуча вода». Щодо неслов’янських паралелей, то в з латвійської stripa, означає «штрих, лінія, смуга». Стры- у балтійських мовах співвідноситься з stryjь -«річка, потік».
Значення гідроніма досліджують співставляючи назву річки з скіфсько-сарматським стр- «швидкий» (звідси стріла, струмінь та ін.)
Отже, в більшості випадків перша частина гідроніма "стр"- означає швидка, бистра, стрімка, стрибаюча.
Друга частина назви Сприпа -па, -ипа — балтійський компонент, що означає «ріка». В румунській мові "апа" має значення "вода", в хеттській Uappu - «річковий берег».
Російський дослідник М.С. Полубояров стверджує, що значення буквосполучення -ипа виводиться від давньоіранської мови або фракійської мови, в яких-ап означає «холодная вода».Інше значення - «мутна вода». "Мутна вода" дуже підходить до Стрипи, дно якої намулисте від чого її вода набирає темного кольору.
Отже, друга частина назви річки - "ипа" найчастіше перекладається словом вода, або словосполученнями на означення води.
Підсумовуючи розглянуті версії коротко можна сказати, що назва Стрипа означає «бистра вода» або «бистра ріка». Назва ілірійсько - балто - слов’янсько походження, що вказує на те, що участь в етногенезі місцевого населення приймали прийшлі племена з Балканського півострова та готи. Назва річки вказує на швидкість її течії та колір води.
Знаючи ареал розселення кіммерійців, скіфів і сарматів стає зрозуміло, що саме вони із всіх вищеперечислених народів заселяли в часи до нашої ери територію басейну р. Стрипи. Тому авторство назви річки належить їм. Етимологічні та археодогічні дослідження вказують на присутність в регіоні з І ст. дако - фракійських племена-предків літописних тиверців-галичан. Наприклад, М. Смішко вважає, що в Осівцях поселилися представники цього племені - костобоки. Отже, вони були першими редакторами цієї назви. Готи, які прийшли сюди в пізнішому часі незначно змінили її звучання.
Оскільки життя мешканців села було тісно зв’язано з цією річкою, то відповідно вона стала і орієнтиром у просторі. Люди кажуть: Живе Над Стрипою, або знаходиться За Стрипою. Ці словосполучення стали своєрідними мікротопонімами села. Навіть на топографічний карті польських часів позначена назва Za Strypa.
В українській мові є слово "стріп" - невеликий сніп, обмолоченого жита, зв'язаний спеціальним способом для покривання даху; сам настил покрівлі з таких снопів.
Над Стрипою знаходяться городи. Тому на її берегах осінню купами стояли стріпи - снопи. Це прослідковується на фото села.
Хати також ще аж до ІІ світової війни в основному були вкриті соломяними стріпами (стріхами). Через це село було дуже вразливим до пожеж. У 1942 році в селі сталося страшне лихо – велика пожежа. Всі люди були в полі. У селі лишились малі діти і немічні старі люди. Діти Теодори Тупи були самі вдома. Вони бавились сірниками і запалили хату. Двоє дітей згоріли у вогні. В цей день був сильний східний вітер. Хата, що горіла, була біля бару, в межу з хатою Івахів Марії. Всі хати були під соломою. Вітер кидав солому від хати до хати і згоріло все село. Це дослідження відкриває нам ще одну можливу версію походження назви річки Стрипи.
Не секрет, що наші предки були язичниками і поклонялися великій кількості так званих богів, які уособлювали сили природи. Один із них Стрибог – бог вітру. Стриба-Сприпа бистра, як вітер, донька Стрибога. На берегах Стрипи, зокрема в Осівцях, розкинулися луки та ліси. Такі місця стародавні слов’яни використовували для поклоніння та спорудження капищ. Можливо на березі цієї річки було споруджено жертовник Стрибогу. Головні місця поклоніння Стрибогу були на островах, поблизу витоків рік, де часто зупинялись торгові кораблі. Сюди перед виходом у далеке плавання підходили купці і приносили язичницьким богам багаті дари, щоб їхня подорож була вдалою та безпечною.
Річки у давні часи в умовах бездоріжжя відігравали для населення роль транзитного шляху. Бистрою Стрипу можна було назвати, як ту, що зближує віддалені місця швидким рухом своїх хвиль.
Із усіх багаточислентх версій висновок один: назва гідроніма р.Стрипа, характеризує її як річку-бистрицю.
Немає коментарів:
Дописати коментар