Село Осівці в Першій світовій війні (1914-1918 рр.)
Справжнім лихом для мешканців с. Осівців в період австро-угорського панування стала І світова війна, яка розпочалася 1 серпня 1914 р. між Антантою (Росія, Англія, Франція) та Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія). Пізніше основний склад Троїстого союзу змінився: з нього вийшла Італія і ввійшли Болгарія та Туреччина. Українське населення «Королівства Галичини та Лодомерії» було втягнуто у війну на стороні Австро-Угорщини. Галичина слугувала ареною найбільших і найкровопролитніших побоїщ на Східному фронті: вона, в залежності від перебігу воєнних дій, переходила то під контроль то Росії, то знову поверталася да складу Австро-Угорщини.
На початку І світової війни, в серпні – вересні 1914 року в межиріччі Серету і Стрипи кипіли запеклі бої. 15 серпня 1914 р. російські частини 7 –ї армії Південно-Західного фронту в межах Галицької операції вступили до Бучача та прилеглих сіл. Австро-угорська армія була розбита. По всьому периметру між лісом та осівецькими горбами стояв австрійсько-московський фронт. Тут за Ланами проходила тяжка російсько-австрійська битва, в якій загинуло дуже багато австрійських воїнів. Зараз на місці битви знаходиться забуте австрійське кладовище. Загиблих захоронювали по 5-6 в одній могилі, замотавши в полотно. На місці поховання поставили дерев’яний хрест. Після війни приїжджали люди, які шукали своїх полеглих у бою родичів, але на хресті не було написів, тому прізвища загиблих залишилися невідомими. В місцевості села, яка носить назву Гора, родичі загиблих австрійських вояків спорудили капличку, яка до наших часів не збереглася. Село Осівці увійшло до новоствореного російською адміністрацією Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. Школу в селі закрили. Почався перепис майна російською адміністрацією, в основному великих землевласників. Матеріали цього перепису зберігаються зараз у ДАТО.
У травні 1915 р. армії центральних фронтів прорвали російський фронт під Горлицями і захопили значну частину території з українським населенням. Зруйнована військовими діями на її території, Галичина знову повернулася під владу Австро - Угорщини. Рани, нанесенні війною селу Осівці не зажили до сьогодні. «У Глибокій (назва улоговини за горою Поперечною) знизу доверху протилежного пагорба (Лиса гора), ще донедавна були окопи (“ксьондзові шанци”), у яких ми бавилися „пеканки” та різних „військових” ігор. Ще вище, по дорозі на Гребільки (інша назва – Рудка) збереглися бетоновані кріплення. Подібні історичні місцини розкидані по всій Галичині» - згадує Богдан Чепурко.
Влітку 1916 р. на фронті 480 км завдовжки російська армія під командуванням генерала О. Брусилова прорвала австрійсько-німецький фронт не незначній ділянці фронту, проте через нестачу боєприпасів не змогла закріпити свого успіху. Територія бойових дій, як і в попередніх двох військових операція включала с. Осівці.
Таким чином, з листопада 1915 р. село знову відійшло під владу Австро - Угорщини. А в результаті Брусиловського прориву повернулося у російське підданство. В час революції Росія вийшла із Антанти, тому восени 1917 р. австро-німецькі війська зайняли майже всю територію Тернопільської губернії. В краї відновила діяльність австрійська адміністрація.
Бої, що точилися в селі, мобілізація чоловіків і гужового транспорту до австрійського війська не дали можливості повністю зібрати врожай. Зросли ціни на продовольство і товари першої необхідності, почався голод. Чоловіче населення населення призовного віку було мобілізовано на війну до австрійської армії. Більшість із них не повернулися додому з полів цієї братовбивчої війни, багато - прийшли інвалідами. Старший син місцевих власників села Ценських, Роман під час війни загинув у рядах австрійської армії. Двір в Осівцях, який на той час був власністю старшої дочки Iгнатія Цивінського Oлени Цивінської-Потоцької постраждав від мародерства. Судячи із фотоматеріалів граф при дворі прихистив вище командування австрійської армії.
Про це окрема стаття.
Немає коментарів:
Дописати коментар