Таємниця 20. Етнічний склад села

Таємниця двадцята. Етнічний склад села до та після  світових воєн.
Село Осівці, як Україна вцілому,  згаходилося на перехресті міграцій народів, тому завжди було відкритим для етнічних впливів.   Населений пункт здавна став осередком локального проживання русинів, які з кінця ХІХ ст. стали іменувати себе українцями. Серед національних меншин найбільше тут було поляків. Оскільки і русини і поляки вважали ці землі своїми, між ними розпочався затяжний конфлікт. У міжвоєнний період незначну частину населення села складали євреї, в поодиноких випадках німці, чехи та ін.

Етнічний склад села Осівців.
                            Таблиця 1

З даних таблиці видно зростання загальної кількості населення села: за півстоліття більше, ніж на 600 чоловік (з 1006 чол. в 1841 р. до 1617 р. в 1912 р.). Приблизно четверту частину населення становили поляки. Незначний відсоток у складі населення села  належав євреям (3-2%). Частка поляків і євреїв у загальній кількості населення села падала в основному через кількісне зростання українського населення природнім шляхом, яке тут завжди переважало.
                         Таблиця 2

У Шематизмах також згадується про хутір Гупало біля с. Осівців. Статистичні дані по  селу  в Шематизмах подаються спільно з даними по присілку Гупало. Наприклад:  «в селі Осівці і на Гупалі проживає 1710 україців». В зв’язку з цим,  точно визначити кількість мешканців хутора.

З метою поширення польського осадництва на західноукраїнських землях та збільшення частки поляків в загальній кількості населення була проведена парцеляція у 1923-1926 рр.
 Проте після парцеляції спостерігається незначна тенденція до зменшення частки українців у селі. Вони залишаються переважаючою етнічною групою.
Кооперативний рух та діяльності українських національних товариств  також справляли вплив на національний склад села.
Зокрема Товариство тверезості закривало шинки, які були власністю євреїв. Таким чином їхня присутність у селі зменшувалася.
 Під час ІІ світової війни єврейський народ спіткала трагічна доля: нацисти повністю винищили представників єврейської національності в селі. Місцем масового знищення євреїв в регіоні стало м. Бучач гора Федір. Їх збирали з довколішніх сіл і під конвоєм відправляли в місто. Йшли на смерть співаючи сумних пісень. У голові колони один із  євреїв ніс будяк в руках. Так нацисти хотіли принизити націю, прирівнюючи її до буряну.
Поляки на початку ІІ світової війни постраждали від більшовицького терору. Зокрема жінки родини Ценських були відправлені у заслання в Казахстан, частина поляків втекли на територію окуповану німцями, а звідти можна було переправитися на територію інших держав та за океан. Доля  адміністратора панських маєтків Петрашевського  та його родини невідома. Можливо Петрашевські перебралися на територію сфери впливу Німеччини, оскільки мали багато родичів серед німців. Частина німецького населення покинула Галичину незадовго до початку війни, як, наприклад, пані Христина - гувернантка Ценських та лісничий інспектор Фрей. Деякі поляки постраждали від українських націоналістів. Решта поляків покинула село після завершення війни в результаті переселенської операції, відповідно до якої відбувався обмін населенням між Польщею та УРСР: українці з Польщі переселялися до України, а поляки із Західної України, яка відійшла до СРСР,  - в Польщу. Таким чином у село переселилися з Польщі сім'ї Крижанівських, Лесьних та ін.
В результаті населення с. Осівці після ІІ світової війни стало суцільно українським.